Легалізація проституції в Україні: чому все зовсім неоднозначно
Легалізувати проституцію в Україні теоретично можна, але на шляху до цього доведеться зіткнутися з низкою складнощів. З якими саме - розбиралися «Коментарі»
Час подвійних стандартів суспільної моралі добігає кінця. Кожному суспільству доводиться вибирати між протилежними альтернативами, які відносно мирно уживалися у своїх громадських анклавах протягом багатьох десятиліть. Як приклад, можна згадати рух за знищення пам'ятників рабовласникам-південціям у США, яке поклало кінець тендітному згоди про можливість кожного штату мати своїх героїв (північним штатам - борців за звільнення афроамериканців, південним - борців за збереження рабства). Подібне відбувається і в Україні, де вже не вдається сховатися від визначення (хоча б особистого), ідентичності, ролі релігії, мови, трактування подій Другої світової війни й так далі.
Одним з таких незручних запитань є визначення статусу проституції в сучасних умовах - так, щоб реальна і юридична ситуації нарешті збіглися.
Кінець епохи подвійних стандартів і лицемірства
Зараз офіційна влада, релігійні діячі та представники окремих політичних рухів по-ханжеськи заперечують необхідність легалізації цієї діяльності. Водночас ці люди активно домовляються про платні послуги інтимного характеру прямо в стінах українського парламенту, "кришують" підпільні борделі, засоби масової інформації рясніють завуальованій (під виглядом саун, масажних салонів) і прямою рекламою повій, а в кожному місті місцеве населення прекрасно орієнтується в цінах, місцях і умовах отримання забороненого задоволення.
Міжнародний досвід може мати лише відносний вплив на розв'язання даного питання в Україні. Є безліч країн (наприклад, Швеція, Великобританія та Ірландія), в яких заборонено заняття проституцією або передбачено кримінальне покарання клієнтів під тими чи іншими пристойними приводами (релігійні догми, боротьба за гендерну рівність і права жінок). Водночас існує, як мінімум, не менша кількість країн, де проституція в тій або мірі дозволена (наприклад, Австрія, Бельгія, Німеччина, Данія, Люксембург і Швейцарія), а суд канадського Онтаріо на підставі позову двох повій визнав антиконституційним заборону на заняття проституцією, оскільки це порушує право на безпеку праці та свободу самовираження.
Що потрібно, щоб легалізувати проституцію в Україні
Єдина спроба ввести проституцію в правове поле України була зроблена народним депутатом Андрієм Немирівським. Але він, мабуть, злякавшись власної сміливості, швидко зняв з розгляду Проект Закону "Про регулювання проституції та діяльності секс-установ". Слабкість аргументації самого автора законопроекту, проте, не применшує цінності окремих запропонованих ним норм, тому зупинимося на них докладніше, надавши наше обгрунтування.
З метою забезпечення функціонування бізнес-індустрії необхідна відповідна мережа лікувальних закладів, вірніше - їх легалізація. Але оскільки їх і так вистачає, абсолютно логічним пропозицією було скасування статті 302 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання за створення та утримання місць розпусти та звідництво. Такий підхід повністю відповідає думку правозахисної організації Amnesty International, яка виступає за повну декриміналізацію не тільки повій, але і сутенерів, а також власників борделів. Активістка Беате Гінріхс вважає, що тільки таким чином можна побороти насильство та експлуатацію в цій специфічній галузі.
Адміністративне покарання повій в Україні не тільки є пережитком дрімучих забобонів, але і суперечить Конвенції ООН "Про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституцією третіми особами" від 02.12.1949 року, яка повністю звільняє жриць любові не несуть жодної відповідальності. Абсолютну підтримку знаходить пропозицію скасувати ст. 181-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Заняття проституцією", і внесення змін до пов'язані з нею статті 218, 222, 255 і 262.
Позитивом вже неіснуючого законопроекту була також чітка регламентація розміщення секс-установ, наприклад, заборона знаходиться поблизу навчальних закладів. Проте були проігноровані трудові та інші права повій в разі легалізації.
З нашої точки зору, потенційна легалізація проституції в Україні в обов'язковому порядку передбачає визнання її одним з видів трудової діяльності з відповідними змінами в законодавстві. Згідно ч. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) повна дієздатність фізичної особи настає з досягненням 18 років (повноліття), тому саме цей вік буде коректним вважати мінімальним для отримання офіційного дозволу на заняття проституцією. У разі надання платних сексуальних послуг доцільно обмежити дію ч. 2 ст. 34 і ст. 35 ЦКУ щодо придбання неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності в разі реєстрації шлюбу і в разі, коли особа записана батьком дитини або працює за трудовим контрактом у віці 16 років.
У разі легалізації проституції на робітниць і працівників "сексуального фронту" повинні бути поширені основні права працівників, передбачені Кодексом законів про працю України. Зокрема - максимальна тривалість робочого часу не більше 40 годин на тиждень (ст. 50); перерву на відпочинок і харчування (ст. 66); право на 2 або 1 вихідний день в тиждень (ст. 67) та багато інших. Звичайно, на вагітних, жінок, які мають дітей віком до 3-х років, інфікованих і тих, які мають наркотичну залежність, повинен поширюватися заборона на заняття проституцією.
"Проти" легалізації проституції в Україні
Крім міркувань про свободу вибору людини, ніж їй або йому займатися і як заробляти на життя, є ще досить жорсткі причини поставити проституцію на реальний, а не на уявний контроль. Ще в далекому 2003 року журналіст Олександр Лук'яненко на основі даних соціологічних досліджень опублікував страшну статистику про те, що третина повій приймає наркотики і взагалі нічого не робить (!) Для того, щоб захистити себе і клієнтів від вірусу імунітету людини, який призводить до СНІДу. Військові дії, загальна соціально-економічна нестабільність і епідемія Ковід в країні явно не сприяли поліпшенню показників свідомої поведінки робітниць і працівників секс-індустрії. Відповідно, обов'язковим елементом легалізації має стати запровадження регулярного медичного обстеження не рідше 1 разу на 3 місяці (квартал) і, з огляду на особливий ризик професійних захворювань, обов'язкове медичне страхування.
Попит, як відомо, породжує пропозицію. Тому будь-які офіційні заборони не змінять людської природи, а просто трохи ускладнять життя клієнтам і повіям, які все одно будуть продавати своє тіло з тих чи інших причин.
Авторитетний портал Havoscope передбачає, що в Україні проституцією займається приблизно 67,5 тисячі осіб. При цьому сеанс продажної любові з використанням англійської мови в середньому коштує 124-248 доларів США, а загальний річний дохід галузі становить еквівалент 1,5 млрд доларів США . Повії отримують на руки лише близько 20% зароблених грошей , що дорівнює 300-1000 доларів США на місяць і набагато перевищує середню заробітну плату в більшості легальних сфер діяльності.
Важливим аспектом легальної трудової діяльності є оподаткування. Логічним видається віднесення повій до категорій осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю (до них відносяться також адвокати та нотаріуси). Згідно з нормами Податкового кодексу України (статті 167 і 178, а також перехідні положення), такі особи повинні оплачувати податок на доходи фізичних осіб в розмірі 18% і військовий збір 1,5%, а також, відповідно до статей 4, 7 і 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", додатково 22% у вигляді внеску в різноманітні фонди соціального страхування. Отже, загальне податкове навантаження складе 41,5% від загального доходу. На нашу думку, оподаткування податком на додану вартість платних сексуальних послуг є недоцільним.
За даними спільного дослідження Національного банку України, уряду, платіжної системи Mastercard і аудиторської компанії Ernst & Young, рівень тіньової економіки в Україні становить 23,8% ВВП . Це дозволяє припустити приблизно такий же рівень ухилення від оподаткування при легалізації проституції, тобто з 1,5 млрд доларів США доходів офіційно задекларовано буде приблизно 75% або 1,125 млрд доларів США. Тому потенційні прямі доходи держави від легалізації проституції за найскромнішими підрахунками можуть скласти 467 млн доларів США, що еквівалентно 1,2% всіх доходів або 11% витрат на оборону, а також 8,3% витрат на медицину, передбачених Державним бюджетом України на 2021 рік.
Непрямі доходи, які доцільно оцінити надалі, пов'язані з перерозподілом витрат на правоохоронну діяльність, поліпшенням епідеміологічної ситуації з ВІЛ-СНІД, активізацією програм соціальної реабілітації діючих і колишніх повій і зменшення кількості злочинів, пов'язаних з насильством на сексуальному грунті. Простою мовою це означає тисячі врятованих від зґвалтування і вбивства жінок, чоловіків і дітей.