МВФ – рятівник чи кредитор з умовами? Скільки Україна отримала допомоги за роки незалежності та чи є це вигідно

Кредити МВФ складають приблизно 10–15% зовнішнього державного боргу, залежно від методики підрахунку.

Від початку незалежності. Україна неодноразово зверталася по допомогу до Міжнародного валютного фонду (МВФ) – організації, яка надає кредити для стабілізації економіки. З моменту вступу до МВФ у 1992 році наша країна отримала млрд на реформи, подолання криз та підтримку під час війни. Але чи всі ці кошти повернено, яка частка боргу припадає на МВФ і чи є приклади успішної співпраці в інших країн? "Коментарі" спробували розібратися, спираючись на цифри та факти.

Історія співпраці

Співпраця України з МВФ розпочалася незабаром після здобуття незалежності. У 1992 році Україна стала членом цієї організації, а вже у 1994 році отримала перші кошти. З того часу МВФ надав кілька програм кредитування, спрямованих на стабілізацію економіки, реформи та подолання криз. Наприклад, у 1998 році була схвалена програма розширеного фінансування на даними МВФ:

Структура зовнішнього державного боргу: де місце МВФ?

Зовнішній державний борг України станом на кінець третього кварталу 2025 року становить $216,2 млрд, що дорівнює 104,9% від ВВП. З цього, борг загального державного управління (уряд та місцеві органи) – $147,8 млрд (71,7% від ВВП), борг центрального банку – $0,6 млрд (0,3% від ВВП), а приватний сектор – $67,8 млрд (32,9% від ВВП).

Частка кредитів МВФ у зовнішньому державному боргу становить близько 10-15%, залежно від розрахунків. Наприклад, у третьому кварталі 2025 року чисті запозичення від міжнародних партнерів, включаючи МВФ, склали $8,2 млрд. Загалом, за програмою 2023 року Україна отримала $15,5 млрд, з яких частка МВФ – ключова в багатосторонніх кредитах. Борги перед МВФ входять до категорії "міжнародні організації" і становлять близько 7-10% від загального зовнішнього боргу уряду, за даними НБУ.

Структура боргу змінилася через війну: зросла частка пільгових кредитів від партнерів, як ЄС ($12,1 млрд у 2025 році) та Світового банку ($733 млн). МВФ займає важливе місце, бо його програми відкривають двері для інших донорів.

Позитивний досвід інших країн

Співпраця з МВФ не завжди болісна – є приклади, де вона призвела до швидкого відновлення. Взяти Південну Корею: у 1997 році під час азіатської кризи країна отримала $58 млрд від МВФ. Завдяки реформам – реструктуризації банків, скороченню боргів та відкритості ринку – Корея повернула борг достроково у 2001 році. Сьогодні це одна з найрозвиненіших економік, з ВВП на душу населення понад $35 тисяч.

Ісландія у 2008 році отримала $2,1 млрд від МВФ – це 18% від ВВП країни. Програма включала стабілізацію банків та валюту. Завдяки цьому Ісландія вийшла з кризи з ростом економіки та низьким боргом.

Сербія у 2015-2018 роках мала програму на $1,32 млрд. Реформи зменшили дефіцит бюджету з 6,6% до профіциту, а зростання склало 4,4% у 2018 році.

Гана у 2015 році отримала $918 млн. Реформи включали скорочення субсидій та покращення банківського нагляду. Результат: стабілізація боргу та зростання.

Ці приклади показують, що успіх залежить від виконання реформ. Для України це урок: МВФ може допомогти, якщо ми впроваджуємо зміни.

Чи вигідна Україні співпраця з МВФ?

Співпраця України з МВФ є складним балансом між негайною допомогою та довгостроковими зобов'язаннями, які впливають на економіку країни та життя громадян. З одного боку, плюси цієї взаємодії очевидні: фонд надає доступ до кредитів з низькими відсотковими ставками, які значно дешевші за ринкові позики, що дозволяє уникнути дефолту в критичні моменти, як під час глобальної фінансової кризи 2008 року чи повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Ці кошти не тільки стабілізують бюджет і валютний курс, але й слугують потужним сигналом для інших міжнародних донорів та інвесторів, розблоковуючи додаткову допомогу від ЄС, Світового банку чи США – загалом, програми МВФ часто каталізують фінансування на десятки мільярдів доларів.

Крім того, умови фонду спонукають до необхідних реформ, таких як боротьба з корупцією, модернізація енергетичного сектора чи покращення банківської системи, що в перспективі сприяє економічному зростанню та інтеграції до ЄС. Наприклад, завдяки реформам під егідою МВФ, Україна очистила банківський сектор від проблемних установ, що підвищило довіру до фінансової системи та знизило ризики для вкладників.

Прем'єр-міністр України Юлія Свириденко, зокрема, підкреслює переваги такої співпраці, зазначивши: "Ця програма допоможе фінансувати критичні видатки, підтримувати макрофінансову стабільність і розблокувати додаткову зовнішню підтримку – підтримку, яка буде життєво важливою для України в найближчі роки мобілізувати ресурси в умовах війни.

З іншого боку, мінуси співпраці не менш вагомі й часто відчуваються безпосередньо населенням. Умови МВФ, хоча й спрямовані на довгострокову стабільність, вимагають болісних кроків, як підвищення тарифів на газ та електроенергію для зменшення субсидій, збільшення пенсійного віку чи скорочення соціальних витрат, що призводить до зростання цін і зниження купівельної спроможності для багатьох українців, особливо вразливих верств. Це викликає соціальне невдоволення та політичні ризики, як бачимо з протестів проти тарифів у минулі роки.

Крім того, залежність від фондів МВФ може обмежувати суверенітет у прийнятті рішень, адже невиконання умов часто призводить до затримок траншів, що посилює економічну нестабільність – наприклад, у 2019-2020 роках програми затягувалися через проблеми з антикорупційними реформами. Критики також зазначають, що фокус на макроекономічній стабільності іноді ігнорує соціальні наслідки, роблячи реформи "шоковою терапією" без достатньої підтримки для населення.

Наразі, вигода від співпраці з МВФ залежить від того, наскільки ефективно Україна впроваджує реформи, перетворюючи їх на основу для сталого розвитку, як це зробили Південна Корея чи Ісландія. Якщо ми продовжимо реформи в антикорупції, фіскальній дисципліні та економічній модернізації, це не тільки допоможе вистояти в війні, але й відкриє шлях до процвітання в післявоєнний період.