Запуск ринку землі в Україні: перспективи та ризики 2021 року

Ринок землі в Україні повинен запрацювати вже через півроку. Експерти розповіли, що зміниться в Україні

Ринок землі в Україні повинен запрацювати вже в 2021 році. "Коментарі" разом з експертами розбиралися, в перспективах і ризиках запуску ринку землі та оцінили ймовірність того, що КСУ визнає закон неконституційним.

Суть реформи

Доктор економічних наук, заступник директора Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" Ольга Ходаковська нагадує, що відкриття ринку землі очікується з 1 липня 2021 року. За її словами, важливо зрозуміти, в чому вбачають її основну суть і наслідки самі автори реформи. І чи справді йдеться про земельну реформу, якою вона повинна бути в третьому тисячолітті.

"Що ми бачимо сьогодні: чіткої мети немає, розуміння того, до чого це призведе і які будуть наслідки, теж немає, - підкреслює Ольга Ходаковська. - Подивімося під якими гаслами зараз проходять ці перетворення. Перший: "Селянин, продай землю і ти станеш багатим!". Другий: всі лобісти ліберального ринку земель як мантру завчили й повторюють, що їхня мета - дати право селянам повноцінно розпоряджатися своїм майном. Що стосується першого гасла, у всьому світі відомо, що для того, щоб стати багатими активи потрібно купувати, а не продавати. А земля є одним з найцінніших активів. До того ж, ніхто не говорить, як ощасливлять і будуть примножувати статки тих селян, які не мають паїв. Але яким також потрібні кошти на лікування та інші невідкладні потреби".

Аналізуючи друге гасло, експерт зазначає: якби законодавець дійсно ставив собі за мету надати повноцінне право власнику земельного паю ним розпоряджатися, то це були б зовсім інші механізми.

"Земельна реформа 90-го року і виділення паїв у 95-му робилися не заради того, щоб на наступний день всі пішли продавати свої земельні наділи, - пояснює Ольга Ходаковська. - Ідея полягала в тому, щоб створити умови для зародження підприємництва та селі, сімейного фермерства та забезпечити селян стабільною базою для отримання доходів. Іншими словами, щоб, використовуючи землю, вони могли заробляти гроші. Але наявність просто земельного паю, звичайно, мало. Потрібна техніка, посівний матеріал, добрива, ПММ, сховища тощо. Якщо законодавець щирий у своїх намірах, він повинен був в першу чергу створити умови для тих власників паїв, які хочуть їх обробляти і вести господарство. Тому що це теж один із способів розпорядження землею, і чи не основний спосіб! "

Другим важливим моментом експерт вважає те, що питання земельної реформи слід розглядати не по короткостроковому ефекту. Оцінити наслідки для держави потрібно в середньо- і довгостроковій перспективі.

"Зараз всі розвинені країни світу і ті країни, які стрімко розвиваються, піклуються про своє майбутнє. І якби нинішні автори так званої земельної реформи ставили собі такі ж цілі, то покупцями земель повинні були бути Державний земельний банк, територіальна громада і Український Пенсійний фонд. У світлі останніх подій, коли населення розвинених країн стрімко старіє, Пенсійні фонди там активно шукають джерела для їх наповнення. У тому числі - за рахунок придбання ліквідних активів і нерухомості, які зможуть приносити дохід протягом всього часу і таким чином гарантувати наповнення самого фонду (а відповідно і гарантовані виплати пенсій громадянам своїх країн). Наприклад, в пенсійному фонді Швейцарії чверть активів вкладена в нерухомість ", - зазначає Ольга Ходаковська.

Таким чином, зазначає вона, в розвинених країнах чітко викристалізовується державний підхід, державна позиція в інтересах майбутнього соціально-економічного розвитку та соціальної стабільності. В Україні ж простежуються протилежні тенденції - це домінування приватного інтересу, поглиблення монополізації, що спричинить зростання безробіття і недоотримання доходів місцевими бюджетами. Для того, щоб активи приносили максимум користі для суспільства, їх потрібно не продавати, а шукати шляхи залучення їх в оборот, впевнена доктор економічних наук.

"Останнім часом нас переконують, що прийде інвестор і всіх ощасливить. Але інвестиції - це не тільки гроші, - підкреслює Ольга Ходаковська. - Інвестиції можуть бути в різних формах - техніка, технології, знання, різноманітні активи. Земля - це теж інвестиція! І цінність цієї інвестиції зростає в міру зростання чисельності населення світу, що тягне за собою збільшення потреби в продовольстві. Земля - це той ресурс, який в світовому глобальному вимірі ніколи не втратить свою цінність. Тому насправді в умовах сучасних глобальних трендів інвестором виступає український народ! І це потрібно пам'ятати! І вартість такого активу як земля сьогодні становить понад 400 млрд доларів США (10 трильйонів гривень, що в три рази перевищує ВВП країни). І в перспективі ціна буде тільки рости ".

Експерт звертає увагу, що зараз всі знаходяться в очікуванні рішення Конституційного суду щодо тлумачення статей 13 і 14 Конституції України (про відкриття ринку сільгоспземель). І багато в подальшому розвитку земельної реформи, а точніше в запуску покупки / продажу земель, буде залежати від рішення КСУ, резюмує Ольга Ходаковська.

Кому має належати земля

Глава Асоціації тваринників України та ГО "Народний союз", аграрний експерт Ірина Паламар впевнена, що земля повинна належати українцям.

"У Конституції чітко прописано, що земля, її надра, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Понад 60% українців виступають проти відкриття ринку землі. Чому? Українці прекрасно розуміють, що жоден фермер не зможе конкурувати з транснаціональним капіталом", - пояснює Ірина Паламар.

На її думку, землі держпідприємств повинні бути розділені на паї між українцями.

"А не продані з молотка іноземним компаніям за безцінь, а гроші за них розкрадені нашими чиновниками, - підкреслює експерт. - Є велика надія, що КСУ визнає цей закон неконституційним. Це може спровокувати негативну реакцію наших "західних партнерів", але іншого виходу у нас немає. Ми повинні відстояти нашу суб'єктність, зберегти верховенство права і гласність закону, як фундаментальний базис повноцінного, цивілізованого суспільства".

Нагадаємо, один гектар української землі коштує від 2000 до 7000 доларів в залежності від обраного регіону.