Ексклюзив Зовнішні лобісти в Нафтогазі: чиї інтереси захищають "незалежні" іноземці

Продовження контракту з головою правління НАК "Нафтогаз України" Андрієм Коболєвим і збереження його зарплати ще недавно обурювало експертне середовище. Але нападки від медіа та політиків розбиваються об Коболєва як об ширму, за якою заховані реальні пришвидшені іноземні інтереси в українській газовій сфері. Сфокусуватися на цій темі надихає і рокірування, що триває у Нафтогазі: відхід Юрія Вітренко та Андрія Фаворова, з одночасним призначенням двох представників Shell – фінансиста Петруса ван Дріла та управлінця Отто Ватерландера.

Разом з ними іноземців у Нафтогазі стало шестеро. Яких же наслідків очікувати від стратегії іноземного витіснення, окрім чисто замісних? Які інтереси лобіюють "незалежні" представники? Розглянемо кожного послідовно.

Колишній віце-президент США Джо Байден і член наглядової ради "Нафтогазу" Амос Хохштейн

Людо Ван дер Хейден: "найсвіжіший" і найважливіший

Людо Ван дер Хейден останнім прийшов в наглядову раду "Нафтогазу", але почати варто саме з нього. Саме в його ідеології реформаторства криється причина наявності іноземців у всіх держпідприємствах України. Може тому він і був тихо й скромно призначений замість Стіва Хейсома. Той пішов у пивний бізнес, зайнявшись ним у себе на батьківщині в Канаді.

У цьому випадку нам представили Людо Ван дер Хейдена мало не як чистого теоретика корпоративного управління, незаплямованого надприбутками у сфері газового бізнесу. 

 Почавши як математик, сьогодні Людо – авторитет серед тренерів і бізнес-управлінців вищої ланки. Прославився як співзасновник міжнародного інституту (INSEAD) по навчанню корпоративному управлінню. Але саме в цій його науковій та викладацькій діяльності й прихований лобізм зовнішніх інтересів.

Під впливом пана Людо у світі просувається реформа корпоративного управління, і за його участю в Україні відкрито профільний бізнес-інститут "Українська академія корпоративного управління". В одному з інтерв'ю Людо зізнався, що вічний експат України – Айварас Абромавічус (як і Адомас Аудіцкас, член наглядової ради "Укрзалізниці"), були його студентами у програмі навчання INSEAD.

Саме Абромавічус з Аудіцкасом запустили реформу корпоративного управління в Україні (після аналогічного експерименту в Литві). Конкретно Айварас запропонував Людо відкрити український філіал академії.

Людо погодився: "Я читаю вступний курс, тобто розповідаю про корпоративне управління, представляю тему". Але це не науковий альтруїзм. Заявлена як некомерційна громадська організація, академія має свій прайс від 3 тис. євро.

Крім того, за правилами корпоративного управління, які пропагує Людо, серед членів наглядових рад не повинно бути зацікавленостей та зв'язків: ні таких, що стосуються бізнесу, ні особистих чи корпоративних. Але як цинічна суперечність цього – в його Академії цілий клубок взаємних і зовнішніх інтересів.

Людо Ван дер Хейден

Крім Абромавічуса, співзасновниками стали: Андрій Бойцун – автор концепції реформи корпоративного управління "Нафтогазу" у 2014-му і плану дій з корпоративного управління цієї компанії у 2015 році. Цей план став основою для створення першої іноземної наглядової ради в цій українській держкомпанії.

Також у наглядовій раді Академії був присутній Андрій Бондар – партнер, що керую українською філією міжнародної компанії Odgers Berndtson з пошуку керівного персоналу. Головний її офіс знаходиться у Лондоні. Саме Бондар шукав персоналії в наглядову раду "Нафтогазу".

З боку України в академії представлена також Олена Волошина, керівник діяльності IFC – від Групи Світового банку в Україні. У 2003-2004 роках IFC запустило фінансування проєктів за реформу корпоративного управління держпідприємств через наглядові Ради.

У 2018 до наглядової ради Академії приєдналася і Катерина Рожкова з НБУ.

Ще одна жінка в наглядовій раді – головний виконавчий директор Horizon Capital, канадійка  Олена Кошарна, соратник Наталії Яресько. Щодо нашої проблеми компанія Horizon Capital якраз і фінансувала процес підбору кадрів Спостережної ради "Нафтогазу" Андрієм Бондарем.

До речі, з Horizon Capital в держсектор увійшла Оксана Маркарова. Порушуючи правила щодо незалежних членів наглядових рад, Маркарова одночасно була не тільки міністром фінансів і членом наглядових рад "Ощадбанку", "Укрексімбанку", "Укргазбанку" і "ПриватБанку". Крім того, вона займала ще й посаду заступника голови комісії з призначень, яка затверджувала членів наглядових рад держпідприємств, перевіряючи їх незалежність і відсутність зовнішнього і внутрішнього лобізму. Таким чином виходить, що Маркарова перевіряла в призначеннях сама себе.

Не забудемо й Оляну Гордієнко – директора з корпоративного управління групи ICU (торгівля цінними паперами) і теперішнього главу наглядової ради Укрексімбанку. Вона – розробник законів про корпоративне (іноземне) управління і, мабуть, єдина, хто чесно прописав у своїх наукових дослідженнях, що мета реформи корпоративного управління – приватизація держпідприємств.

З іноземців в інституті Людо присутній Брайан Бест з Dragon Capital Томаша Фіали. Його дружина Наталя Бест – постійний член команди Абромавичуса і ексвіце-президент Horizon Capital Кошарної-Яресько...

Зі структури Фіали вийшли той же Андрій Бойцун – у минулому головний економіст Dragon Capital. А також Юлія Ковалів (яка перебуває у наглядовій раді згадуваної академії та є ексголовою Спостережної ради "Нафтогазу") – дружина Яреми Коваліва, пов'язаного з Dragon Capital через Arricano Real Estate – девелопера великих розважальних і торгових центрів, які скуповує Фіала.

Брав участь у запуску академії й колишній керуючий директор ЄБРР у країнах Східної Європи та Кавказу Франсіс Маліж. Щодо зарплат Коболєва висловлювався лаконічно: "Якщо є хтось, хто може виконувати цю роботу краще за меншу плату, найміть їх". Також він лобіював регулярне збільшення сум револьверних кредитів від ЄБРР для прибуткового Нафтогазу (на закупівлю газу). Називав ганьбою той факт, що у нас не видобувають сланцевий газ від Shell і Chevron. Виступав за приватизацію "ПриватБанку" та впровадження "іноземної наглядової ради" в "Ощадбанку" з подальшою приватизацією.

Тепер його замінив Маттео Патроне, який не хвилюється з приводу зміни президента. "Реформи все одно продовжаться за будь-якої влади, тому що Україна тісно пов'язана міжнародними фінансовими інститутами. А якщо відбудеться спроба переглянути відносини з корпоративним управлінням та наглядовою радою Нафтогазу – будуть застосовуватись не дуже приємні для України заходи"  – попереджає пан Патроне.

Маттео Патроне

Як і Маркарова, і Бойцун, пан Патроне входив до складу членів спецкомісії з призначень провідних держпідприємств України. І що важливо – він теж учень Людо Ван дер Хейдена, так як отримав ступінь МВА в INSEAD.

Всіх академістів корпоративного реформування об'єднує думка, що в Україні занадто багато природних монополій і підприємств у держсекторі: "Ідея створення Академії виникла, коли ми зіткнулися з проблемою пошуку членів наглядових рад, які могли б здійснити трансформацію великих держпідприємств. Саме тому так важливо знайти правильних людей для наглядової ради" – зізнавався Франсіс Маліж.

Франсіс Маліж

Підготовкою і підбором таких правильних людей і займається Академія корпоративного управління Абромавичуса і "наглядовий теоретик" Нафтогазу пан Людо. Друга сторона функціоналу Академії – створення законодавчих та нормативних актів для впровадження корпоративного управління в усіх держкомпаніях України. Крім іншого, цей незалежний член спостережної ради не тільки теоретик, як описано в його профілі на сайті Нафтогазу.

Людо Ван дер Хейден головує в Seisquare – фірмі по розробці програмного забезпечення для розвідки та видобутку нафти і газу. Тобто він забезпечений прибутком не від вузькопрофільного підприємства, а від потреби цього обладнання багатьма газовидобувними компаніями. Крім того, Людо отримує прибуток від участі в наглядовій раді міжнародної інвестиційної компанії Bencis Capital Partners, що спеціалізується по стартапах з обігом, починаючи мінімум від 50 млн євро. А це прибуткові практичні бізнеси: медичні комплектуючі – датчики, катетери, стенти, клапани, пластикові пакування, бочки та контейнери для глобальних клієнтів фармацевтики, харчової промисловості та хімії. Плюс морепродукти, цукерки та кондитерські вироби. Попри всесвітню боротьбу з поліетиленом, Bencis вклалася в мережу виробництва поліетиленової плівки в Україні, Угорщині та Румунії.

Найбільш впізнаваний в ЄС продукт цієї інвесткомпанії – міжнародна мережа аптек "Медсен" і унікальні камери промислового спостереження. Географія інвестицій – Нідерланди, Німеччина, Скандинавія, Британія, Італія, Франція, Іспанія, Бельгія, Хорватія, Австрія, Польща, Україна. І, звичайно, Людо Ван дер Хейден отримує гроші за роботу в наглядовій раді українського Нафтогазу.

На чільне місце проблеми українського управління він ставить не корупцію і не людей, а нестачу приватизованих підприємств. Виступає за ліберальний капіталізм і проти профспілок робітників і страйків, наводячи як негативний приклад Францію з її профспілковим рухом.

"Це не оптимальні трудові відносини", – вважає Людо.

З приводу обурення високими зарплатами і преміями в Нафтогазі він резюмує: "Це одна з причин, чому в Європі держава вважається не найкращим власником: вона, зазвичай, платить недостатньо".

Амос Хохштейн: газовий дипломат, незручний для Трампа

Саме про його долю в Нафтогазі переживали одночасно і американські республіканці, і демократи. Тільки по-різному. У "плівках Деркача" Байден просив Порошенка  не чіпати пана Амоса. І його ж у "плівках Зеленського" якраз хотіли зняти представники Трампа. А саме – просувалося розслідування Руді Джуліані щодо спекуляцій сім'ї Байденів на українському газовому ринку. На думку Джуліані, Хохштейн заважав такому розслідуванню в Україні, і він же міг прикривати схему переплат на європейському реверсі російського газу.

Багато хто припускає, що через тиск на Зеленського в питанні складу наглядової ради Нафтогазу пішов у відставку міністр енергетики США Рік Перрі. Сам він каже, що лише давав рекомендації: розширити склад Наглядової ради і поміняти саме Хохштейна на "свого" представника.

Рік Перрі

На сьогодні Хохштейн залишається в наглядовій раді, можна сказати, результативно: справу Байдена-молодшого ніхто не розслідує, а повернення "Роттердам" прописано урядом Шмигаля в меморандумі з МВФ. Як кажуть у таких випадках – це "чудесний сплав" між демократами і "європейськими" грошима.

Не дивно, адже Хохштейн – успішний лобіст саме на зовнішньополітичних посадах. Беручи участь в просуванні законів від Демократичної партії США, Хохштейн зарекомендував себе як парламентер. Цей талант забезпечив йому місце в раді директорів Атлантичної ради та Американо-Індійської ділової ради. Спірно назвати його вузьким фахівцем у якій-небудь частині газової професійної сфери. І в Нафтогазі він також присутній як газовий дипломат і енергетичний лобіст. Можна сказати – офіційно.

Амос Хохштейн

Неофіційна ж сторона його діяльності пов'язана з енергетичною міжнародною розвідкою. На Близькому Сході він перешкоджав діяльності виробничих нафтових ліній ІГІЛ, ініціював санкції проти Ірану, зміцнював енергетичні контакти між США і Китаєм, проводив інвестиційні розвідки на родовищах у Латинській Америці. Успішно просував енергетичні інтереси США в Карибському басейні, Ізраїлі, Йорданії і Туреччині. Ще раніше він вів переговори з Азербайджаном щодо енергетики, і вмовляв багато європейських держави відмовитися від Північного потоку-2. Відома його цитата про контакти з представниками Газпрому: "Коли ви починаєте вести справи з російськими енергетичними компаніями, такими як "Газпром" або "Сибур", ви не просто лягайте спати в цій компанії. Ви лягаєте в ліжко з російською державою".

В Україні у нього пролонгація попередньої місії – відвести Нафтогаз від впливу Газпрому і максимально сприяти залученню американських інвесторів в українську енергетичну сферу. І хоча сам він є шанувальником відновлюваної енергії, ще однією не афішованою місією залишається просування сланцевого бізнесу в Україні.

Крім наглядової ради Нафтогазу місцем його працевлаштування є молода приватна газова компанія Tellurian з міжнародної торгівлі скрапленим газом, де він працює віце-президентом з маркетингу. Так що  йому є кудипіти в разі чого.

Газові інтереси Бруно Лескуа

Французький бізнесмен Бруно Лескуа має більш ніж 40-річний досвід управління фінансовими і нафтогазовими структурами. Своїм "пенсійним" акуратним зовнішнім виглядом справляє враження зразка класичної порядності і сивочолої незалежності. Однак згадка про його багатопрофільну зайнятість в минулому часі – не зовсім коректна. На даний момент Бруно займає пост голови міжнародної EDF Peninsule Iberique з поновлюваних джерел енергії. Також є головним виконавчим директором дочірньої EDF International SAS з транспортування та видобутку газу всередині Європи. Також він віце-президент найбільшої атомно-енерго-генеруючої групи Electricité de France SA.

Бруно Лескуа очолює Méditerranéen de l'energie – середземноморську асоціацію 16 країн з видобутку і транспортування вуглеводнів на міжнародні ринки, а також Fenice Qualità per l Ambiente SpA (Edison SpA) – компанію по впровадженню та обслуговуванню екологічних енергоефективних технологій.

Співпрацює з італійськими колегами у сфері комунальних послуг і постачання електроенергією в таких компаніях як Edipower SpA і А2А.

Особливо зацікавлений в успіху компанії Dunkerque LNG SAS з видобутку природного газу на французькій платформі в Дюнкерку. Там він у членах наглядових директорів, як і в Україні.

Щодо питання про пов'язані інтереси, які можуть виявитися лобіюванням. У 2014 році Лескуа очолював французьку EDF Trading, котра постачала газ в Україну.

Бруно Лескуа

На що слід звернути увагу? Багато європейських компаній зацікавлені здійснювати нам поставки з європейських газових хабів. Конкурс майже завжди виграють французи і німці. У 2018 Нафтогаз купував газ від 18 західно-європейських постачальників на 7 млрд. куб. Без урахування поставок зі Східної Європи – Словаччини, Угорщини та Польщі.

Може здатися, що пан Лескуа не має безпосереднього відношення до якого-небудь конкретного французького постачальника газу в Україну. Але в наглядовій раді він заради реформи та адаптації Нафтогазу до європейських ринків і за європейськими цінами. Чи можуть європейські постачальники об'єднуватися в якісь синдикатні зговори задля експансії на нові ринки – питання вже давно не спірне. Але зацікавленість пана Лескуа в покупці нами газу в загальному європейському хабі варто враховувати.

Клер Споттісвуд і сумнівний бекграунд у британській пресі

Клер Споттісвуд – британка, яка прославилася в пресі своєї країни. Особливий скандал розгорівся після самогубства в 2002 Кліффорда Бакстера, співзасновника американської Enron Corporation. Клер керувала Azurix – філією цієї корпорації з водопостачання. Але за місяць до фінансової катастрофи корпорації Enron спішно покинула пост віце-президента. З презентаційних спеціалізованих профілів мадам Клер це місце роботи видалено, але медійний слід залишився.

Якщо говорити конкретно, то за місяць до банкрутства Enron акції компанії Azurix різко впали: з 19 до 7 доларів. Британська преса викрила її у приховуванні катастрофи, що насувається, і втечу з компанії. В результаті чого без попередження було раптово звільнено тисячі співробітників. Споттісвуд виправдовувалася, що нічого не знала. Що досить дивно, з огляду на її посаду віце-президента.

Також акції падали в державній Ofgas, коли в британській пресі підіймалося питання про те, куди пішли гроші акціонерів компанії. Тоді перед колапсом неплатоспроможності постали Spark Energy, Economy Energy, URE Energy і Eversmart і Extra Energy. Всі ці компанії були утворені під керівництвом Клер Споттісвуд після поділу (реформування) нею національного британського регулятора British Energy.

Також британські споживачі запам'ятали збій в обслуговуванні своїх електричних котлів компанії FlowGroup. Акції, відповідно, теж падали.

Клер взагалі відомий розділювач. Або, як сьогодні модно говорити, "амбандлер". Реформувала британський державний Ofgas, подібно  до Гонтарєвої реформувала британський банківський сектор і продовжує пропагувати реформи і в Лондонській школі бізнесу, і в профільних міністерствах.

Клер Споттісвуд

До слова сказати, після поділу британська British Gas припинила своє існування. Це ж, в результаті, чекає і на Нафтогаз. І секрет криється не в політиці Клер. Але чи вигідно їй скасовувати Нафтогаз, де вона на зарплаті у Наглядовій раді і може під прикриттям посади лобіювати зовнішні інтереси?

Крім того, її присутність в цих інтересах не обмежується лише газовою сферою. Вона займається приватним пенсійним фондом Just Group plc, отримує дохід від бізнесу "розумного будинку" Llika plc, і британської платіжної системи Payments UK. Перебуває в раді директорів Flowgroup по виробництву електричних котлів і в міжнародній компанії експлуатації розвантажувальних судів і сховищ BW Offshore. Також є виконавчим директором міжнародної ірландської Tullow по розвідці нафти по всьому світу. Крім того, вона – виконавчий директор в EnQuest – компанії з міжнародної нафторозвідки і видобутку. Отримує дохід від нігерійської нафти в Seven Energy. З січня 2019-го стала головою Xoserve – центрального постачальника газу Великобританії.

В Україні відкрито філію створеної нею міжнародної охоронної компанії з комплексної безпеки G4S plc з головним офісом в Лондоні.

Більш важливо, що зараз Клер також голова міжнародної експертної компанії в газовій сфері – Gas Strategies Limited. Основні функції, серед інших – постачання газу.

Слід корпорації Shell: Петрус ван Дріл і Отто Ватерландер

Останніми у Нафтогаз прийшли одразу два представника корпорації Shell: Петрус ван Дріл і Отто Ватерландер. Це не члени наглядової ради, але їх функціонал буде більш активним. Який результат в Нафтогазі прогнозують їх професійні якості?

Петрус – фінансист, але не простий. Він і зараз входить у раду директорів окремої структури в Shell – Shell International Finance BV, яка утворена з метою випуску боргових цінних паперів для погашення існуючих кредитних ліній, рефінансування заборгованості компанії і придбання нових активів.

По суті – це інструмент утримання компанії на плаву в будь-якій кризовій ситуації. Тому, будучи призначеним у Нафтогаз, Петрус залишається у складі директорів Shell Finance BV. Його обов'язки в Нафтогазі позначені дуже різноманітно і розпливчасто. У Отто Ватерландера більш конкретно – він буде прискорювати реформи Нафтогазу відразу на двох посадах: виконавчого директора та директора з трансформації.

Отто Ватерландер

Як бачимо, якщо раніше на "чорновій роботі" у Нафтогазі залишали представників місцевих компрадорських еліт, то тепер прискорення реформ іноземці довіряють тільки своїм. І не дарма – той же звільнений Фаворов відкрито висловлювався проти рішень Отто Ватерландера щодо нескінченного поділу підрозділів Нафтогазу.

Щоб зрозуміти надзавдання присутності нових іноземців, краще поцікавитися тими компаніями, в яких продовжують значитися і отримувати зарплати ці нові призначенці.

Ситуація на нафтовому і газовому ринках обвалила активи тієї ж Shell на мільярди доларів. Це ж сталося і з British Petroleum. Гендиректор Shell Бен ванн Берден скоротив витрати і дивіденди компанії (вперше з часів Другої світової), і компанія досі в боргах після покупки в 2015 BG Group на 53 млрд доларів. Пропаговані кліматичні зміни стимулюють лідерів ринку здійснювати так званий енергетичний перехід. І дуже часто це не екологічні ініціативи, а усунення дрібних конкурентів в інших країнах.

"Якщо ви хочете вижити в нових умовах, то доведеться скоротити споживання вуглеводневої енергії. А для цього необхідні драконівські заходи за рахунок споживачів. Якщо ви хочете "позбутися" нафти і газу – вам потрібно замкнути людей і закрити економіку", – зізнався Бен ван Берден.

Бен ван Берден

Ось вам і "секрет коронавірусу" – все як завжди за рахунок плебсу, дрібного бізнесу і конкурентів. Але це не вперше для Shell. У свій час заради виживання вона співпрацювала і з ІІІ Рейхом, і з диктаторами африканського континенту.

Але зараз лідерам і монополістам енергоринку, таким як Shell, потрібно повертатися до пошуку нових точок видобутку. Як пам'ятаємо, програма Нафтогазу 20/20 щодо збільшення власного видобутку була провалена. Прекрасний привід почати нову активність у цій сфері під управлінням нових іноземців в Нафтогазі.

На думку політолога Тараса Загороднього, представники Shell пролобійовані як раз британкою Клер Споттісвуд.

"І за "успішного банкрутства" Нафтогазу зовнішнім конкурентам навіть не треба буде вкладатися в розробку нових родовищ. Тому що це завжди ризик. Достатньо стати новим монополістом на українському ринку і підвищувати нам ціни нескінченно. Тому що їх зарплати прив'язані до прибутку компанії. Іноземці можуть бути у наглядових радах, якщо вони приносять нам нові технології, інвестиції. І не на зарплаті. У нас же контракт членів спостережної ради підписаний не з державою-власником в особі уряду, як і належить за правилами корпоративного управління. Контракт підписаний з правлінням в особі Коболєва. В такому випадку вони нікому не зобов'язані розголошувати свої внутрішні корупційні таємниці. Це конфлікт інтересів, що цинічно порушує правила корпоративного управління", — зазначив експерт.

Додамо, що коронавірусний карантин і тепла зима стали причиною переповненості європейських газових підземних сховищ. Але це не значить, що світові лідери видобутку будуть скорочувати свої плани одержання прибутку, навіть у випадку, якщо попит на сировину впав. Потрібні нові сховища, і ПСГ в Україні бачаться реальним розв'язанням питання. Здавалося б – це могло б нас збагатити. Могло б, якби не реформа корпоративного управління, і якби європейські газові трейдери не шукали можливості вигідної, а значить заниженої оренди підземних сховищ. А ще краще – можливості їх приватизувати разом з Укртрансгазом і вже самим здавати в оренду тій же Україні, представивши це як успішну інтеграцію масштабного українського газового ринку в Європейський енергоринок.

Як раніше писали "Коментарі", в "Нафтогазі" планують рекордно наростити обсяги газу в ПСГ коштом іноземних компаній.

Читайте Comments.ua в Google News