Будівництво Північного потоку-2: як зв'язок Німеччини і РФ може нашкодити Україні

Німеччина продовжує зміцнювати економічні зв'язки з Росією, в тому числі шляхом продовження будівництва "Північного потоку-2" (ПП-2). Що може (і чи може) у зв'язку з цим зробити Україна? Наскільки логічна, враховуючи таку позицію Німеччини, її присутність в Нормандському форматі? "Коментарі" дізналися відповіді в експертів.

Колаж: Д. Романюк/Comments.ua

"Офіційний Київ у нинішній ситуації нічого з цим зробити не може"

Політичний експерт Дмитро Воронков вважає, що Німеччина користується моментом політичних змін в США.

"І я б не виключав, що ФРН покладається на більш лояльне ставлення до ПП-2 після зміни адміністрації Білого Дому. Втім, навряд чи на це варто розраховувати, враховуючи, що політична кон'юнктура Конгресу фактично залишається незмінною. Нагадаю, що 9 грудня Палата представників вже схвалила оборонний бюджет на 2021 рік, що містить і санкції проти ПП-2. Тобто, очевидно, що позиція американців на цей рахунок навряд чи зміниться, — зазначає експерт. — Зацікавленість же німців у цьому проекті більш ніж пріоритетна. Тому навряд чи вийде перешкодити його завершення. Хіба що — пригальмувати процес".

Що стосується України, яку ПП-2 позбавить не тільки величезних коштів за транзит, але зробить ще більш оголеною перед країною-агресором, то інструментів тиску на Німеччину в нас немає. Тож, вважає Дмитро Воронков, залишається лише апелювати на адресу Штатів і піднімати резонанс навколо цієї теми серед тих членів ЄС, які виступають проти даного проекту. Польща, країни Балтії і так далі.

"Що стосується раціональності присутності Німеччини в нормандському форматі, то навряд чи Україна зважиться вимагати переформатування через зацікавленість ФРН в ПП-2. До того ж я б не пов'язував політичну позицію ФРН й економічні енергетичні ігри... Хоча розширення європейських санкцій проти РФ — під загрозою, — вважає експерт. — Одна справа — публічні заяви. І зовсім інша — конкретні кроки і політичні рішення. Німці й так демонструють досить пасивну тактику через небажання погіршувати відносини з Росією. І ПП-2 швидше зміцнить завуальований політичний нейтралітет щодо російсько-українського конфлікту. Але, повторюся, офіційний Київ у нинішній ситуації нічого з цим зробити не може".

"Прагнення реалізувати проект газопроводу Північний Потік-2 — яскрава ілюстрація двоїстої позиції"

Позиція Німеччини щодо Росії не є секретом. Берлін послідовно виступає на підтримку територіальної цілісності України, засуджуючи російську агресію — проте в той же час має безпосередній інтерес до співпраці з Москвою в економічній і енергетичній сфері. На цьому акцентує експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула.

"Прагнення реалізувати проект газопроводу Північний Потік-2 — яскрава ілюстрація такої двоїстої позиції, — упевнений він. — Це не означає антиукраїнську спрямованість німецької зовнішньої політики. Просто демонструє, як німці розуміють свої національні інтереси. А саме — наявність вигод від співпраці з РФ у певних секторах, які Німеччина все ж хоче зберегти, не дивлячись на загальний осуд агресивних політичних акцій Кремля, що проявляються як у зовнішній (агресія проти України), так й у внутрішній (отруєння Навального) політиці".

Що стосується Нормандського формату, то, на думку Миколи Замікули, останні новини про німецькі дії в ракурсі ПП-2 навряд чи можуть вплинути на його роботу.

"Ефективність формату залишається під питанням, в першу чергу, через деструктивну позицію РФ, на яку Європа не може вплинути, — пояснює експерт. — Можна скільки завгодно звинувачувати німців у потуранні Росії, але слід враховувати, що в разі більш жорсткої позиції Берліна не факт, що Москва взагалі сиділа б за столом переговорів".

Розуміння ситуації, впевнений експерт, допоможе позбутися невиправданих ілюзій щодо наявності єдиної і безальтернативної антиросійської позиції у ключових західних гравців. А ілюзії ці, на жаль, все ще поширені в Україні.

"Я не закликаю віддаватися паніці та не звинувачую наших партнерів у зраді українських інтересів. Однак твереза оцінка ситуації показує: незважаючи на наявність консенсусу щодо розгляду російської політики як загрози європейським цінностям, розуміння її ступеня, а також передбачувані варіанти реакції на неї, істотно відрізняються в різних країнах. Там, де Україна, а також багато країн Центральної та Східної Європи бачать безпосередню загрозу для себе, і вимагають жорстких антиросійських заходів, деякі країни Західної Європи все ще не готові до подальшої ескалації відносин з РФ. І мають інтерес до співпраці з Москвою. Це не означає, що вони відмовлять Україні в підтримці, — підкреслює Микола Замікула. — Однак це підриває єдність Заходу щодо російського питання, де нам би хотілося побачити єдиний антипутінський фронт, готовий до активного стримування агресії Кремля всіма доступними заходами".

За словами експерта, Україна повинна приймати наявність такої ситуації — і вибудовувати свою політику, виходячи з неї.

"Ймовірно, варто інтенсифікувати інформаційну кампанію в Німеччині, щоб показати єдність питань проекту ПП-2 і російської агресивної політики. Адже перший, по суті, стає інструментом, дає ресурси та готує ґрунт для другої. Однак варто мати на увазі, що у Києва не так багато можливостей вплинути на позицію Берліна самостійними діями, — зазначає Микола Замікула. — У цьому контексті варто налагоджувати співпрацю з країнами, які також виступають за активну протидію російській політиці й проектам. Мова не тільки про сусідів за регіоном (Польща, країни Балтії), але і про США. Санкційна політика Вашингтона проти "Північного Потоку-2" (а зараз проходить процес затвердження нового пакету санкцій) відповідає українським інтересам — і вселяє оптимізм".

Раніше експерти розповіли, чим загрожує Україні збройна підтримка Білорусі з боку Путіна.