НАБУ-САП-ВАКС: хто руйнує військово-технічне співробітництво України та Індії

У Вищому антикорупційному суді розглядається справа, в центрі якої виконання державним "Спецтехноекспортом" додаткових умов за контрактом на модернізацію літаків Ан-32 для ВПС Індії. Загальна вартість контракту більше 400 мільйонів доларів. За будь якого фінального рішення суду наразі вже завдано важкого удару по українсько-індійському військово-технічному співробітництву, адже одна з головних умов успіху в цій сфері – позитивне інформаційне тло, а ще краще — тиша. Джерела в українському ОПК кажуть, що всі сторони процесу вказують на безперспективність справи, однак ВАКС не ставить під сумнівність докази обвинувачення, а головне – не помічає відсутність потерпілих та збитків для держави. Джерела впевнені, що продовження слухань за справою №991/747/20 робить практично невідворотнім гучний міжнародний скандал, наслідком якого стане втрата Україною замовлень на сотні мільйонів доларів.

Спецтехноекспорт. Фото з відкритих джерел

Військове співробітництво України та Індії

Підписання у 2009 році між Індією та Україною в особі "Спецтехноекспорту" (СТЕ) контракту на модернізацію 105 літаків Ан-32, що перебували на озброєнні Військово-повітряних сил Індії, стало одним з найбільших успіхів для вітчизняного авіапрому. 40 літаків мали бути модернізовані на держпідприємстві "Заводі 410 Цивільної авіації", а решта 65 машин на індійському авіаремонтному заводі у місті Канпур, але за участі українських фахівців та з використанням українських вузлів та агрегатів. Успішне виконання контракту на модернізацію та продовження термінів експлуатації Ан-32, які поставлялись в Індію з СРСР ще у 1980-х роках, значно підвищує шанси українських літакобудівельників на участь у нових контрактах з Індією.

Та й взагалі, на думку експертів, Індія є одним з найперспективніших ринків для українського оборонпрому, який вже постачає в цю країну обладнання подвійного призначення, авіаційне озброєння, силові установки для військових кораблів. Ведуться переговори про постачання до Індії протитанкових ракетних комплексів, бронетехніки, систем ППО та послуг з їх модернізації.

Але, як вже було зазначено вище, одна з найважливіших умов для подальшого поглиблення військово-технічного співробітництва (ВТС) між Україною та Індією – це виключно позитивний імідж такої співпраці для суспільної думки в обох країнах. Бо охочих запобігти збільшенню українського експорту озброєнь та військової техніки в Індію дуже багато. А будь який скандал, розголос чутливої інформації, а тим більше кримінальна справа — це просто подарунок для наших конкурентів, і в першу чергу для російського ВПК, який також виробляє майже всю номенклатуру озброєнь та техніки, які може запропонувати Індії Україна.

Скандал в Індії  

Водночас треба чітко розуміти, що збройний бізнес з країнами південної Азії, зокрема і з Індією – це дуже складна історія з точки зору корупційних ризиків, адже за рівнем корупції ми з індійцями "однієї крові".

З матеріалів справи, яка слухається у ВАКС, вже усім стало відомо, що у 2009-му році при підписанні контракту на ремонт та модернізацію Ан-32 з індійської сторони була висунута додаткова умова, яка передбачала укладання СТЕ агентської угоди з компанією Global Marketing SP LTD. В угоді зазначено, що Global Marketing зобов’язується забезпечити замовленнями "Спецтехноекспорт" на суму не менше 400 млн доларів і забезпечити укладання додаткової угоди на суму близько 50 млн доларів. У свою чергу український спецекспортер зобов’язувався сплатити 20% від суми всіх замовлень протягом дії всього контракту. Тодішній керівник "Спецтехноекспорту" Ігор Гладуш додаткову угоду підписав, чим, за даними джерел, поставив своїх наступників перед складним вибором – шукати варіанти розірвання угоди з Global Marketing і ставити під загрозу весь контракт, чи подовжувати виконувати свої зобов’язання, забезпечуючи роботою українські підприємства.

Забігаючи трохи вперед зазначимо, що справа зовсім не нова. Коли у 2018 році НАБУ звернулось до індійського уряду з проханням сприяти розслідуванню справи за фактом можливого заволодіння 2,6 млн доларів чиновниками "Спецтехноекпорт", в Індії вже спалахував серйозний скандал. Індійські журналісти оприлюднили запит НАБУ та почали шукати причетних до корупційних схем в індійському оборонному відомстві. Міністерство оборони Індії відразу спростувало усі звинувачення. Але ця історія дала індійським політикам та чиновникам чіткий сигнал – співпраця з Україною дуже небезпечна та непередбачувана для їхньої кар’єри.

Експерти зі збройного експорту переконані: НАБУ, звісно, має боротись з корупцією усіма законними засобами, але повинно також усвідомлювати, яку шкоду може завдати необачне "винесення сміття з хати".

Кхабар, Барбул і НАБУ

Показово, що протягом кількох років справа проти Павла Барбула не виглядала в очах Спеціалізованої антикорупційної прокуратури достатньо перспективною, і ось чому.

У 2014 році тодішній керівник "Спецтехноекспорта" Ігор Гладуш залучив до виконання контракту з ремонту індійських Анів такого собі Павана Кхабара. По суті пан Кхабар і є ключовою особою цієї історії. За версією Гладуша, він нібито сприяв укладанню угод на постачання комплектуючих для виконання контракту з Індією із трьома українськими ТОВками на суму 47 млн доларів. Ці контракти були підписані самим Гладушем.

У 2015 році керівником "Спецтехноекспорту" було призначено Павла Барбулу. Того ж року контракт на ремонт та модернізацію Ан-32 індійських ВПС було врятовано. Так, спочатку робота за контрактом просувалась досить успішно — до 2015 року "Завод 410 ЦА" виконав ремонт 40 індійських літаків Ан-32. У 2015 році почались відповідні роботи на авіазаводі в індійському Канпурі. Проте, тоді ж роботи за контрактом фактично зупинились, адже після розриву співпраці з Росією українські авіапідприємства залишились без російських комплектуючих, які використовувались для ремонту та модернізації Ан-32. Запуск програми імпортозаміщення відбувався досить повільно. Після складних переговорів "Спецтехноекспорту" вдалося вмовити замовника погодитись на продовження термінів виконання контракту без штрафних санкцій.

Очоливши "Спецтехноекспорт" Барбула розірвав угоду зі Кхабаром і трьома нібито залученими ним підприємствами, які невдовзі після цього просто зникли. А СТЕ продовжив працювати з Global Marketing SP LTD, яка супроводжувала контракт від самого початку, згідно з агентською угодою від 2009 року.

Проігнорувавши можливість звернутися в арбітраж, Паван Кхабар звернувся до НАБУ. Але зробив він це не одразу після того, як з ним у 2015 році було розірвано контракт, а лише у 2017 році. Ймовірно, міг чогось чекати, і не даремно — детектив НАБУ Дмитро Литвиненко, який прийняв заяву, оперативно зареєстрував кримінальне провадження.

Зазначимо, що на момент подачі заяви до НАБУ 18 грудня 2017 року самому Павану Кхабару вже було заборонено в’їзд на територію України Службою безпеки України за діяльність на користь іноземних спецслужб. Зазначене було підтверджено прокурором САП на судовому засіданні 20 квітня. На логічне запитання одного із суддів колегії, яким чином тоді було подано заяву в приймальну НАБУ, якщо цей громадянин Індії не міг перебувати на території України, прокурор САП Сидоренко відповів, що, мабуть, міжнародним поштовим зв’язком, але конверта чи іншого підтвердження цього надати не зміг. У відповідь адвокати обвинувачених зауважили, що все це виглядає, як штучне створення доказів детективами НАБУ та прокурорами САП.

Суддів ВАКС всі ці нюанси у стосунках між Кхабаром та детективом НАБУ не дуже зацікавили. У ході судового засідання захист не зміг зрозуміти, на чому ж базується звинувачення, адже прокурор САП Сидоренко повідомив, що детективами НАБУ не було розпочато кримінальне провадження за тими обставинами, які були викладені в заяві Павана Кхабара. Натомість, за його словами, провадження було розпочато за зовсім за іншими обставинами, про які жодним чином не було повідомлено захист. Адвокати звинувачених звернули увагу суду на те, що підстави для внесення відомостей до єдиного реєстру досудових рішень змінювались: то це була заява Павана Кхабара, то це стали, начебто, матеріали правоохоронних органів. За інформацією сторони захисту, про існування та зміст яких не відомо самому прокурору, що і було ним озвучено на засіданні.

"Інноваційний" бізнес родини Кхабар

На думку захисту, в якості головного свідка обвинувачення пан Кхабар виглядає дуже дивно. І згодом САП почав згадувати у суді таємні матеріали НАБУ. Справа в тому, що з єдиного державного реєстру компаній ми можемо дізнатись, що Паван Паванович Кхабар володіє ТОВ "АЛПП Інтертейнмент", яке спеціалізується на наданні послуг з мобільного харчування, а на Олену Володимірівну Кхабар зареєстровано ТОВ "Авіатекнікс", яке займається ремонтом та технічним обслуговуванням повітряних і космічних апаратів. Обидва підприємства зареєстровані у житловому будинку за адресою:  Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 17А, квартира 9. Ось так інноваційно розвиває бізнес родина Кхабар – ремонтує космічні апарати та готує "мобільні" страви у старенькому будинку в центрі української столиці.

Згадані особи на прізвище Кхабар — це син та дружина "агента" Кхабара, який з 1992 року проживає у Києві. Сам Паван Кхабар, ймовірно, є надзвичайно талановитою людиною, бо не лише досконало оволодів українською мовою, але й отримав глибокі знання українського законодавства та термінології судочинства. Саме такий висновок напрошувався, зазначають джерела, коли представник САП зачитував у суді заяву Кхабара до НАБУ.

Варто зазначити про позицію "Заводу 410 ЦА", який САП призначив головним потерпілим від дій обвинуваченого. Авіапідприємство категорично відкидає нанесення йому будь-якої шкоди у цій справі. Крім того, що висновки державної судової експертизи від 17 грудня 2020 року повністю спростовують звинувачення НАБУ і САП на адресу Павла Барбула. Виходить, що постраждалий тут залишився один, і це Кхабар, якому для повного щастя не вистачає пари мільйонів доларів.

За інформацією джерел, ситуація, що склалася, вказує на те, що НАБУ, САП та ВАКС можуть кроїти та перешивати цю справу на догоду поточній політичній кон’юнктурі всередині України. Водночас такі дії викликають глибоке задоволення в російському ВПК, який так довго та безуспішно намагався дискредитувати Україну в очах індійських замовників.

Зауважимо, що 27 квітня відбулось чергове засідання за цією справою, яке не додало жодних нових фактів, на початок червня призначено наступне. За даними джерел, обізнаних у справі, відчувається, що ВАКС тягне, бо розуміє — справа для звинувачення безперспективна. Але навіть ця тяганина може допомагати росіянам вмовляти індійців облишити співпрацю з Україною.