Ощадбанк: від лідера ринку до «тягаря» для держави

Державний Ощадбанк втрачає позиції на роздрібному ринку. Така тенденція намітилася ще до повномасштабного вторгнення Росії, але після 24 лютого 2022 року Міноборони стало через Ощад і Приватбанк здійснювати великі виплати військовослужбовцям (зарплати тощо), що збалансувало фінансову установу.

Коли Андрій Пишний очолював Ощадбанк, то...

У свою чергу Універсалбанк (monobank) обігнав Ощад як за кількістю платіжних карток, що діють, так і активних карток, за якими провели хоча б одну видаткову операцію.

Деякі експерти вважають, що така тенденція збережеться і в майбутньому і чекають подальшого послаблення позицій Ощадбанку в роздрібі. Навіть за умови, що держава направлятиме туди нових клієнтів: насамперед пенсіонерів та військовослужбовців, яким рахунки/картки відкриваються для держвиплат, а також отримувачів різних видів держдопомоги.

Незважаючи на те, що банк інвестує у розвиток мережі відділень та віддалених сервісів (мобільного додатка, інтернет-банкінгу), сервіс клієнтів все ще розчаровує, що підтверджується скаргами та негативними відгуками споживачів.

 

  

Бізнес-клієнти також незадоволені обслуговуванням, про що стає відомо після їх переходу в інші банки.

Деякі з клієнтів та партнерів Ощада впевнені, що банк не виправдовує неформальний титул "народний банк", і корінням застряг у радянській епосі, незважаючи на всі обіцянки "дорогих" реформаторів та великі вкладення держави у його розвиток.

Велику кампанію з розбудови Ощадбанку до рівня сучасних фінустанов ще в далекому 2014 році анонсував нинішній керівник Нацбанку Андрій Пишний, який тоді керував Ощадом. Мережа відділень держбанку справді перетворилася зовні. Вивіски змінили на більш сучасні і красиві, термінали самообслуговування розставили. Все це фінансувалося щороку і чимало коштувало: якщо до приходу Андрія Пишного до керівництва держбанку загальні адміністративні витрати фінустанови на 1 січня 2014 року становили 3,5 млрд. грн., то вже на 1 січня 2020-го вони досягли 9,9 млрд. грн. Сюди входять і витрати на маркетинг та оренду приміщень та господарські витрати.

Якщо попередник Пишного Сергій Подрєзов закрив 2013 рік із прибутком у 678,8 млн. гривень (при тому, що два останні місяці припали на Майдан), то вже наступний рік "Ощадбанк" завершив зі збитками у 10 млрд. гривень, а 2015-й – у 12,3 млрд. гривень. У вересні того ж року міжнародне рейтингове агентство Moody's надало єврооблігаціям банку довгостроковий рейтинг в інвалюті Са (боргові зобов'язання з таким рейтингом є високоспекулятивними і, ймовірно, перебувають у стані дефолту або близькі до дефолту). А кількома місяцями раніше рейтингове агентство Fitch знизило довгострокові рейтинги дефолту емітента в іноземній валюті "Ощадбанку" до переддефолтного "C", повідомивши, що дефолт банку з єврооблігацій нині є "майже неминучим". За цей же 2015 рік власний капітал "Ощадбанку" впав з 19,2 до 7,3 млрд. гривень.

Але при цьому оформлення відділень йшло повним ходом, наймали молодий та нібито перспективний персонал, але розробки нових продуктів та продаж банківських послуг буксували. Ощадбанк залишався банком для пенсіонерів та бюджетників, а ще йому вдавалося підхоплювати держпрограми, на кшталт "5-7-9%", яку налагодив Фонд розвитку підприємництва та запустив з багатьма банками (держструктурами у тому числі) або пільговою іпотекою. Але були й успіхи, наприклад, автокредитування зростало швидкими темпами, хоч і не в усіх регіонах.

При цьому карткове кредитування та взагалі обслуговування карткових продуктів найчастіше супроводжувалося валом скарг на суть та технічну підтримку. Можливо, однією з причин був сам Андрій Пишний. Деякі з його колег говорили: "Пишний юрист, а не банкір і не технолог, він не має розуміння розвитку сучасного банку". При цьому весь топ-менеджмент банку заточили на керівника і особливої ініціативи ніхто з них не виявляв. Подейкують, що Пишний контролював та керував банком, навіть після офіційного звільнення у 2020 році. Начебто топи бігали до нього з будь-якого питання, не могли працювати самостійно.

Реформування Ощадбанку в 2014-2020 роках йшло дуже повільно і не завжди ефективно, хоча уряд і виділяв на нього величезні гроші. Кабмін кілька разів збільшував капітал Ощадбанку, що простежується за звітними даними:

 

·        1 січня 2014 року — 15,8 млрд грн; 

·        1 січня 2015 року — 18,3 млрд грн; 

·        1 січня 2016 року — 29,9 млрд грн; 

·        1 січня 2017 року — 34,9 млрд грн;

·        1 січня 2018 року — 43,7 млрд грн;

·        1 січня 2019 року — 49,5 млрд грн.

 

Усього докапіталізація банку становила 33,7 млрд грн., що пояснювалося або провалами попередників, або незбалансованим кредитним портфелем. При цьому власний капітал держбанку скоротився — з 20,5 млрд грн (1 січня 2014 року) до 19,6 млрд грн (1 січня 2019 року), оскільки саме з власного капіталу вираховували збитки Ощадбанку та резерви під проблемні кредити, які на 1 січня 2016 року досягли 14,9 млрд. грн.

Наприклад, "Ощадбанк" втратив близько 2 млрд грн на продажі облігацій внутрішньої держпозики "Банку 3/4". Про це стало відомо з ухвали Печерського суду Києва, розміщеної в Єдиному реєстрі судових рішень. Так, у 2013 – 2015 роках "Ощадбанк" продав через "Фондову біржу "Перспектива" "Банку ¾" ОВДП на 22,4 млрд. гривень.

Відсотковий дохід за цими паперами виплачується з держбюджету та становить 8,5-10% річних від номінальної вартості. Як з'ясувалося, не дочекавшись отримання багатомільйонної вигоди, державний Ощадбанк продав облігації "Банку 3/4" за кілька днів до дати виплати процентного доходу.

В результаті Ощадбанк недоотримав близько двох мільярдів гривень, які, у свою чергу, були перераховані комерційній фінансовій установі — Банк 3/4.

У грудні 2017 року НАБУ провело вилучення документів в Ощадбанку у справі про конфіскацію грошей Януковича. Тоді стало відомо, що НАБУ проводить розслідування щодо голови правління Ощадбанку Андрія Пишного та його підлеглих за підозрою у розтраті майна на $21 млн у рамках виконання рішення суду щодо конфіскації грошей Януковича. НАБУ підозрювало, що розтрата відбулася шляхом списання $20,98 млн, що знаходилися на рахунках кіпрської Opalcore Ltd. в Ощадбанку та подальшого їх перерахування на користь держави в порядку спеціальної конфіскації.

То тут, то там стали з'являтися скандальні історії про реструктуризацію кредитів на пільгових умовах на шкоду інтересам Ощадбанку, а Форбс узагалі написав про можливу приватизацію фінустанови. Почали розповзатися чутки про корупцію. Найскандальніша історія – це реструктуризація кредитів ТОВ "Три О" – власника ТРЦ "Гулівер" (Gulliver). Кредит на $537,2 млн. реструктуризували під 3,65% річних до 2025 року. Також нібито на непрозорих умовах було досягнуто угоди про реструктуризацію кредитів для компаній, пов'язаних із Олегом Бахматюком, Борисом Колесніковим та Петром Порошенком. Загалом же кампанія з реструктуризації/списання кредитів в Ощадбанку була масштабною — понад 44 млрд. грн.

Все це негативно позначалося на фінансовому результаті держструктури: на 1 січня 2015 року банк показав збиток 8,6 млрд. грн., а на 1 січня 2016-го — 12,3 млрд. грн.

Згодом держбанк таки вийшов на прибуткову діяльність, але його заробітки й близько не перекривали ні суму вкладень у капітал, ні збитків попередніх років. Наприклад, за підсумками 2017 року Ощад заробив 558,5 млн. грн., а за підсумками 2018-го — взагалі лише 162,2 млн. грн. І це при тому, що "народному" банку завжди надавалися "пільгові" умови. Там обслуговувалися великі держпідприємства, їхні працівники, бюджетна сфера та пільговики. Тому й політику Андрія Пишного щодо розбудови Ощадбанку багато хто вважав неефективною, як би той не намагався себе виправдовувати розповідями про радянську структуру зі спадщиною із проблемних кредитів від держпідприємств. Усі його аргументи були нівельовані результатами роботи ПриватБанку після його приватизації.

Проблемна (кредитна) спадщина Привату виявилася ще більшою за ощадівську, і відразу після входження держави (2017-2018 рр.) він також показував великі збитки. Проте вже на початок 2019 року вийшов на стабільний прибуток, який ритмічно нарощував. Так, загальний розмір кредитного портфеля юрособ знизився спочатку з 151,7 млрд грн до 35 млрд грн, а потім і на 7,3 млрд грн. Але вже на 1 січня 2020 року Приватбанк отримав чистий прибуток на рівні 24,3 млрд грн, а 2021-2022 — стабільно заробляв державі по 30-35 млрд грн. Зміг стати "дійною коровою" для держбюджету, яка завжди потрібна уряду.

Усього цього не зміг досягти Ощадбанк, який почали реформувати раніше, за моделлю та під управлінням Андрія Пишного. Заробітки Ощадбанку на кредитах і цінних паперах (чистий процентний дохід) при Пишному зросли незначно (з 6,3 млрд до 8 млрд грн), скільки-небудь помітного фінансування економіки або хоча б держсектора він так і не розгорнув. Капітали, вкладені державою, витрачалися неефективно, а банк не досяг успіху на жодному з ринків.

Окремо слід зазначити, що попри COVID та війну фінансовий стан Ощада поступово покращується, але це вже заслуга нового керівництва. Як сказано у фінансовому звіті банку, 2021 рік став для банку роком прориву у напрямку обслуговування МСБ (5 місце на ринку кредитування). Чистий кредитний портфель корпоративних клієнтів виріс на 3,1 млрд грн. Також за 2021 рік обсяг непрацюючих кредитів скоротився майже на 32%.

У 2022 році позитивні тенденції збереглися: Ощадбанк збільшив частку за обсягами чистого кредитного портфеля з 9,7% до 12,1%; незважаючи на війну наростив активи на 34 млрд грн; майже вдвічі збільшив обсяг виданих кредитів МСБ. 

А шлейф критики продовжує тягнутися за Андрієм Пишним і після його переходу до НБУ. Регулятора неодноразово критикували і за високі ставки за депозитними сертифікатами, які цілком відірвані від інфляційних реалій, і за фіксований валютний курс, і за неузгоджену з мінфіном монетарну політику, що коштувала державі мільярди гривень, які так необхідні у війні за незалежність країни.

Читайте Comments.ua в Google News