Що змінить в Україні закон про деолігархізацію: думка експертів

Українська влада працює над законом про деолігархізацію, і західні партнери всіляко підштовхують нашу країну в даному напрямку. Але чи настільки погані олігархи? Чому в одних країнах вони допомагають зміцнювати державу, а в інших — послаблюють її? Що в Україні не так з цим? Або все не так уже й погано, насправді? На приклад яких країн нам варто було б звернути увагу? З цими питаннями портал "Коментарі" звернувся до експертів.

Що змінить закон про деолігархізацію

Заступник директора Інституту розвитку інновацій (INTENS) Артем Петренко:

"На жаль, олігархізація і пов'язана з нею корупція фактично розвалили державні інститути в Україні. Справа дійшла навіть до того, що один олігарх став президентом країни, підминаючи під себе все, до чого міг дотягнутися, а інший — роками викачував мільярди коштів населення і бізнесу через найбільший банк країни і державні енергетичні компанії. Все це знали, але ніхто нічого з ними не міг зробити.

По суті, олігархи підім'яли під себе держава і економіку, створюючи для себе тепличні умови і пригнічуючи конкуренцію. Будь-які спроби проводити реформи наштовхуються на жорстокий опір куплених ними чиновників, депутатів, продажних силовиків і систем пропаганди, включаючи різноманітні ЗМІ та підставних експертів. Це і є одна з ключових причин бідності України.

Олігархи ніколи не грали позитивну роль у світовій історії.

Вся історія людства багато разів довела: олігархізація в давньогрецькому розумінні призводить до монополій, які не зацікавлені у змінах. Це головна причина відставання в розвитку і бідності більшості країн Африки і Південної Америки — колонізаторам було вигідно вибудовувати екстратівние інститути, які викачували звідти ресурси, збагачуючи лише обмежені місцеві еліти. Після отримання незалежності ці інститути в більшості випадків лише зміцнилися, посилюючи нерівність і гальмуючи розвиток.

Багатими країни ставали лише тоді, коли вони створювали більш сприятливі умови для конкуренції — як політичної, так і економічної. Це Британія після реального обмеження монархії, розвитку парламентаризму та відкриття доступу більш широких економічних груп до політичних рішень. Це США після громадянської війни і впливу промислової революції. Це Франція і майже вся Західна Європа після Великої французької революції і завоювань Наполеона. Це Японія після краху сьогунату і Реставрації Мейдзі. Зміни політичних інститутів відкривали доступ на ринок новим гравцям і новим технологіям.

Чому вийшло у Південній Кореї? Тому що у диктатора Пак Чон Хі вистачило мужності і політичної волі змусити місцеві олігархічні сімейні бізнес-конгломерати (чеболі) не тільки обмежити свої апетити і почати конкурувати. Він змусив їх створювати з нуля нові передові галузі промисловості, розвивати нові технології і захоплювати світовий ринок. Натомість вони отримували величезну державну підтримку.

Я підкреслюю: держава не допомагала їм викачувати останнє з сировинних галузей, включаючи сільське господарство, виводячи прибуток в офшори і купуючи нерухомість за кордоном, футбольні клуби та телеканали, як це відбувається в Україні. У Південній Кореї держава допомагала місцевим сімейним конгломератам вкладати зароблені в сировинних монополії кошти в нові технології і передові виробництва. Для цього їм надавали суттєві податкові пільги і дешеві кредити. А хто не погоджувався на нові правила — йшов до в'язниці. Так з'явилися сьогоднішні світові технологічні лідери — Samsung, LG (Goldstar) і Hyundai. В результаті Південна Корея, яка була однією з найбідніших країн світу, стала передовим індустріальною державою.

Ми також зобов'язані максимально звільнити державу від впливу олігархів та корупціонерів і підвищити його ефективність. Це вже дасть поштовх економічному розвитку. Я впевнений, що, відчувши на собі за два роки масштаби олігархічного опору, президент Володимир Зеленський тепер це добре розуміє. І тиск західних партнерів тут не є визначальним.

Ви подивіться, наскільки важко і довго в нашій країні йдуть будь-які реформи. Наведу простий приклад. На те, щоб просто звільнити старого і призначити нового керівника "Ощадбанку" в минулому році наглядовій раді знадобилося більше півроку — процес штучно затягувався через судові процеси, тиск на членів наглядової ради та інші маніпуляції.

І так відбувається у всіх сферах! Ви просто уявіть, що вас обрали президентом країни, але кожен навіть найпростіший крок вам дається з боєм і на нього йдуть багато місяців і навіть роки. При цьому народ вимагає від вас змін вже зараз. А з усіх телеканалів олігархічні пропагандисти поливають вас брудом, переконуючи глядачів, що ви робите все неправильно.

Тому процес деолегархізаціі в Україні буде вкрай важким. Потрібно максимально якісно опрацювати заявлені законопроекти, включаючи публічні дискусії з експертами. Щоб населення розуміло важливість того, що відбувається для майбутнього країни. Адже, мова може піти навіть про вплив великого бізнесу на ЗМІ. Одним словом, найскладніших питань, на які влада разом із суспільством має бути відповісти, буде досить багато.

І справа не в прізвищах олігархів, а в рівних правил гри для всіх інвесторів. Якщо зростання економіки України прискориться і триватиме хоча б 10 років поспіль, активи всіх великих бізнесменів стануть істотно дорожче, доступ до додаткового фінансування простіше, а їх нові інвестиції в нашу країну дадуть кращий результат.

Важливо, щоб ефективно запрацювали прийняті парламентом законопроекти щодо системи стимулів для великих інвесторів. І надзвичайно важливо, щоб державну підтримку отримували саме ті інвестори, які створюють нові галузі і розвивають нові технології.

Хто відмовиться від корупційних спроб зберегти для себе тепличні умови, повинен тільки виграти, а значить — і вся Україна. Адже зростання його бізнесу означатиме нові інвестиції, нові технології, нові робочі місця і підвищення зарплат українських громадян.

Сильна держава, чесні правила для всіх і розвиток нових галузей і технологій повинні стати основою ідеології, навколо якої нам потрібно об'єднувати наше суспільство ".

Експерт економічних програм Українського інституту майбутнього Данило Монін:

"Питання не в олігархів, а системі, яка паразитує на державних ресурсах та державний бюджет.

Такі речі можна змінювати виключно зміною парадигми до економічних процесів, податковій політиці і державних витрат. У минулі 5 років дуже багато ставилося на Прозорро як систему. Але якщо держава, використовуючи Прозорро тільки збільшує економічні витрати, то який ефект в області боротьби з корупцією воно може очікувати?

Основна проблема полягає в тому, що у нас дуже великий вага держави в економіці. І це можна вирішити, виключно зменшивши державні витрати і мінімізувавши обсяг державної власності в управлінні. Тоді великі бізнесмени, які мають спайку з державою і сидять на державних потоках, перетворяться просто в бізнесменів. З збільшеною маржею за рахунок зниження податкового навантаження і заодно держвидатків — і з приватизацією більшості не стратегічний державних підприємств.

Але оскільки в планах влади це все відсутнє, а є тільки бажання збільшити податки, будь декларативний закон "про деолігархізації" буде провальним ".

Старший аналітик "Альпарі" Вадим Іосуб:

"У жодній країні світу олігархи не зміцнюють державу. Вони завжди його послаблюють і грабують населення країни. Єдине, що вони можуть зміцнювати — це свій гаманець.

Олігархи — це не просто багаті люди і великі бізнесмени. Це люди, що роблять вплив на владу, а то і просто є реальною владою. Це люди, які за рахунок своїх грошей і впливу призначають суддів, депутатів, міністрів, а то й глав держав. І ці кишенькові чиновники працюють потім не на державу, яка не на громадян, а на своїх "патронів". В їхніх інтересах приймають закони і рішення судів.

Олігархат — це завжди беззаконня. При владі олігархів вони стають все багатшими, а всі інші бідніють. Історія не знає жодного зворотний приклад. Тому надія на стійке економічне зростання країни, на зростання добробуту громадян може бути пов'язана тільки з викоріненням олігархів. Для цього, як мінімум, потрібні незалежні справедливі суди, дієва боротьба з корупцією, поділ влади, чесні вибори. Знищення олігархії — це не посадка олігархів або позбавлення їх власності. Це позбавлення їх можливості незаконно впливати на прийняття політичних рішень, на прийняття законів і на рішення судів.

Прикладом можуть бути правові системи розвинених західних країн. В яких багатство не допомагає піти від відповідальності і не гарантує потрібні рішення в судах. В яких предметом розгляду можуть стати дії вищих посадових осіб держави, включаючи міністрів, прем'єрів і президентів ".

Засновник "Студії Здорового Сенсу", підприємець, громадський діяч Павло Себастьянович:

"Я не втомлюся говорити, що основна проблема України — це неефективний кримінальний держапарат. Саме він володіє всім спектром повноважень як для того, щоб наділити олігарха багатством і доступом до ресурсів, так і щоб позбавити олігарха багатства і доступу.

Найяскравіший приклад — Віктор Медведчук. Ще недавно держапарат, яким керував Петро Порошенко, віддав Медведчуку ринок дизеля і скрапленого газу. А сьогодні держапарат закрив Медведчуку телеканали і його заправки. І держапарату глибоко плювати на те, що тисячі громадян залишилися без роботи, а бюджет без податкових надходжень від закриття бізнесів Медведчука.

А тепер уявіть, що держапарат закриє "Інтерпайп" Пінчука. Зупиниться приток експортної виручки, надходження податків. Уявіть закриття металургійних підприємств інших олігархів. Десятки тисяч людей залишаться без роботи, а бюджет без податків. Можете пояснити — навіщо?

Якщо ці люди порушують якісь закони — у нас щорічно витрачаються 60 млрд грн на правоохоронні органи. Що вони роблять на наші з вами гроші?

Медведчука не ганяти потрібно, а змусити його побудувати тут, в Україні, заводи, що виробляють дизель та скраплений газ. Так само як і інших олігархів потрібно змусити будувати заводи добрив, переробки титану та інших металів.

Чому олігархів, а не мене або когось із бізнесменів? Тому що таких, як я знищать прокурори, сбушники, податківці, митники та ін. А олігархи вміють в цьому болоті виживати. Держапарат не вміє, не може, не хоче створювати тут рівні умови для всіх, тому нехай поки промисловість будують олігархи.

А через три роки, коли до влади прийдуть ті, хто вміє, може і хоче — ми створимо тут умови для процвітання всіх громадян. А поки — нехай процвітають олігархи, але паралельно будують промисловість.

Якщо вони порушують якісь закони — нехай діють правоохоронні органи ".

Політичний і економічний експерт Growford Institute Валерій Клочок:

"Деолігархізація стало модно займатися серед українських владних політичних кіл в останні років 10-15. Після президентства Леоніда Кучми, якого можна з упевненістю називати батьком української олігархічної системи через створені при його повноваження умови приватизації великих держпідприємств, що дозволило швидкого збагатитися наближеному тоді до влади колі осіб.

Далі "успішні" бізнесмени по-українськи (читай — майбутні олігархи) легко формували своє лобі в парламенті і у владі, міняли законодавство таким чином, щоб мати максимально сприятливі умови для збільшення власних коштів, мінімізуючи можливості конкурентів в доступі до ресурсів і фінансових потоків.

Зараз схема зберігається такий же, але до всього додалося ще й лобіювання в призначенні на ключові посади у виконавчій "своїх" людей на рівні міністрів, як мінімум. На дрібниці українські олігархи розмінюватися вже не бажають. Просто міняти законодавство у власних інтересах стало мало.

Хоча опис проблеми виглядає і примітивно, але вона, по-моєму, найбільш точно розкриває суть існуючої в країні системи, яка пронизана корупцією, телефонним правом, кишеньковими судами, продажними правоохоронними органами і так далі. Тому рішення проблеми не може бути простим. І написання просто закону під гучною назвою "Про олігархів" — це чистої води популізм, який не матиме жодних правових наслідків для самих олігархів.

Те, що держава на рівні закону складе список з 13 найбільших бізнесменів країни і надасть їм статус "олігарх" віддає черговим виборчим піаром (з прицілом на формування передвиборчого кейса на найближчій кампанії).

Ефективність боротьби з олігархами може бути виключно в площині формування законодавчої бази на конкурентній основі і відповідальності (аж до кримінальної) за недотримання антимонопольного законодавства, відповідальності за сплату податків і виконання боргових зобов'язань перед державою. Таким шляхом йшли країни Європейського Союзу з самого початку створення об'єднання, країни Асоціації держав Південно-Східної Азії, ті ж США ще з початку 20 століття, ліквідуючи монополії. Прикладів і практик чимало в світі — головне їх імплементувати і виконувати рішення. Саме на практичному виконанні і застосування законів акцентують увагу української влади західні партнери. Бо не гучністю заяв про прийняті рішення, а впровадженням реформ вимірюється успіх країни ".

Політтехнолог, експерт Українського центру суспільного розвитку Юрій Подорожний:

"В суспільній свідомості бажання помститися олігархам, а в широкому сенсі цього слова — багатим — є не новою. Традиція звинувачувати успішних, заможних людей у всіх бідах знаходить хороший відгук у серцях багатьох. Хоча ця історія, як і світ, не нова.

Для деяких боротьба з олігархами — це бажання зробити їх знову бідними. Для деяких — створити рівні можливості для ведення політики і бізнесу для всіх.

При цьому важливо розуміти, що українські олігархи сколотили свої статки, тому що були або зав'язані з владою родинними зв'язками, або наближені до криміналу. Хтось ефективно використовував корупцію як механізм збагачення, зробивши її діловим інструментом, про який розповідають у модних бізнес школах.

Нормально, що українське суспільство хоче докласти всіх зусиль, щоб епоха таких олігархів минула назавжди. Саме тому, відгукуючись на запит суспільства, в нетрях української влади, яка зосереджена навколо президента, з'явилася пропозиція прийняти антиолігархічний закон. Так не могли не розуміти, що такі кроки отримають широку підтримку в масах.

Однак, якщо дивитися на цю позицію ширше, слід розуміти, що українські олігархи — це бізнес, робочі місця, податки в кінці кінців. І сьогодні зламати цю систему — означає зруйнувати якийсь баланс. До того ж, потрібно мати відповідь на ключове питання. Хто прийде замість українських олігархів? Чи стане краще, якщо їх місце займуть західні, китайські, індійські, а то і російські компанії? Якщо з українським бізнесом є шанс і можливість розібратися всередині країни, то з іноземними компаніями, які отримали впливу подібне до того, яке є зараз у наших олігархів, це зробити в якийсь момент стане неможливим.

Тому в процесі прийняття антиолігархічних законів потрібно дути і на холодну, щоб не зруйнувати те, що працює, все позитивне, що побудовано за ці роки.

Так, олігархи повинні позбутися від своїх активів в певних галузях. Наприклад, від телеканалів. Але всі чудово розуміють, що тоді ТВ в Україні зникне. І на зміну прийде далеко не Бі-Бі-Сі (BBC), а якась Росія 24. Тому приймаючи рішення по, наприклад, володіння ЗМІ, треба чітко розуміти, які наслідки ми отримаємо змінюючи ландшафт власників каналів. І таких підводних каменів вистачає.

Найголовніше в процесі переформатування економічного і політичного ландшафту керуватися принципом рівності і в святій боротьбі з олігархатом не породити ще більше потворну політико-економічну систему, в основі якої лежатимуть далеко не святі транснаціональні кампанії ".

Раніше "Коментарі" писали , що українська держава впевнено рухається в бік позитивних змін у багатьох сферах. Особливу увагу, на думку президента Володимира Зеленського, приділяється питанню деолігархізації.