Від геополітичного гравця до сировинного придатку Китаю: як вплинули на РФ санкції 2014 та 2022 років

Внаслідок озброєної агресії проти України, Російська Федерація вже вісім років живе під санкціями. Якщо санкції 2014 року вплинули на російську економіку, але не досягли мети – не змусили країну-агресора припинити окупацію українських територій, то санкції 2022 року можуть стати однієї з причин припинення існування РФ у її сучасному вигляді.

Економічні санкції проти Росії

Санкції 2014. Росіяни збіднили в два рази, економіка втратила доступ до сучасних технологій

У 2003 році колишній міністр економіки РФ Євген Ясін казав, що єдиний на той час конкурентоспроможний російський товар – це газ. Завдяки підвищенню світових цін на нафту у 2000-х, цей енергоносій також став приносити російській економіці великі доходи. Десь у той же час у РФ обрали стратегію "продаєм нафту та газ – усе інше купимо". У 2007 році російський президент Путін виступив з так званою "Мюнхенською промовою", у якої оголосив початок нової конфронтації з розвинутими країнами Заходу, НАТО та міжнародними інституціями.

З тих пір РФ почала жити за несумісними одна з одною моделями – економічною "продаєм нафту та газ – усе інше купимо" та конфронтаційною політичною.  

У лютому-березні 2014 році російські війська окупували Крим, трохи пізніше Донбас. Окупація Криму та подальша військова інтервенція РФ проти України у Донбасі стали причинами першої хвилі санкцій проти РФ з боку США, Євросоюзу та багатьох розвинутих країн. У березні 2014 року США впровадили санкції проти 11 осіб з Росії, Канада та ЄС впровадили санкції проти 21 особи з Росії. До 2016 року цей санкційний список розширився до 146 осіб та 37 компаній. Першою компанією, проти якої застосували санкції була "Чорноморнафтогаз", потім у список додали "Алмаз-Антей", концерн "Калашников", "Роснефть", "Новатэк". У грудні 2014 року Євросоюз схвалив нові санкції, згідно з якими будь-які інвестиції в Крим вважалися поза законом.

В цілому, санкції за окупацію Криму та війну у Донбасі були спрямовані на обмеження доступу РФ до сучасних технологій, західних ринків, світового фінансового сектору, співпраці с провідними світовими виробниками. Зокрема, у РФ заборонили постачати провідне обладнання для найважливішої для російської економіки нафтогазової галузі.

"Видобуток впаде з виснаженням діючих родовищ, оскільки необхідно розробляти шельф, Арктику і Сибір, що в умовах санкцій буде вкрай важко. Країни, які ввели санкції в нафтовій галузі, поставляли 57% імпортного устаткування для нафтовидобутку", — казав у 2014 році гендиректор Центру міжнародної торгівлі Володимир Саламатов.

Ще з 2014 року у РФ почали масово закриватися IT-проекти, які реалізувалися спільно з західними партнерами. Населення країни або втратило доступ до багатьох західних товарів, або отримало суттєво підвищення цін на якісний імпорт. Тоді російська влада оголосила так званий "курс на імпортозаміщення".

В комплексі це призвело до падіння курсу російського рубля відносно до долару США. Якщо у лютому 2014 року курс був 35-36 рос. рублів за 1 долар США, то, розпочавши падіння у другій половині 2014 року, станом на 24 серпня 2015 року 1 долар США коштував вже 70 рос. рублів. До кінця 2019 року курс долара к рублю перебував у діапазоні 60-64 рублів за 1 долар США. Тобто, пересічні росіяни збідніли практично у 2 рази. Так само впала й російська економіка в цілому: якщо у 2013 році ВВП Росії в доларах США становив 2,1 трлн, то 2015 року — $1,27трлн, і станом на 2018 рік зріс ледь вище за $1,5 трлн..

Всього на 2021 рік РФ втратила 350 мільярдів доларів внаслідок санкції проти неї, підрахували експерт "Атлантичної ради" Андерс Ослунд та науковий працівник Університету Джорджа Вашингтона Марія Снігова.

"Санкції проти Росії діють – й економічні, й технологічні. Це можна побачити по падінню ВВП РФ, який невпинно знижується, — розповів "Коментарям" політолог Павло Жовниренко. – Проблема в тому, що санкції вводяться поступово, Росія встигає до них підготуватися. Якби той обсяг санкцій, що є зараз, був введений у 2014 році одразу після окупації Криму та частин Донецької та Луганської областей – тоді б не було подій 24 лютого 2022 року".

2022. Кінець суб’єктності російської економіки 

24 лютого 2022 року РФ почала новий етап війни проти України, за що проти країни-агресора було введено санкції нового рівня.

На кінець серпня 2022 року, проти РФ на світовому рівні було впроваджено понад 9 тисяч різноманітних санкцій. Це обмеження у галузях фінансів, енергетики, технологій та товарів подвійного призначення, промисловості, транспорту та предметів розкоші. З ринку РФ вийшла більшість світових брендів та виробників, без продукції яких неможливе нормальне функціонування російської економіки. Більш того, ці компанії створювали від 30 до 40% російського ВВП. Таким чином, замість якісної продукції по цінам рівня до 24 лютого, у РФ зараз продаються низькоякісні китайські товари за високою ціною.

Тобто, якщо внаслідок санкцій 2014 року ВВП Росії впав в 2 рази, але к 2018 року частково відіграв падіння, то в 2022 року ВВП РФ може продемонструвати ще більше падіння. Якщо виробники з розвинутих країн робили локалізацію виробництв у РФ та створювали робочі місця, то Китай буде лише поставляти на суттєво зменшений російський ринок ширвжиток власного виробництва.

За офіційними даними, в РФ за перше півріччя припинили роботу 724 тисячі юридичних осіб та індивідуальних підприємців, що демонструє темпи скорочення обсягів російської економіки внаслідок нових санкцій. Це при тому, що податки – це другий за обсягом після нафти та газу сектор, з якого наповнюється державний бюджет РФ.

Це відбувається в умовах, коли 300 млрд доларів США золотовалютних резервів РФ заморожені санкціями, тобто реальний обсяг золотовалютних резервів РФ, якими вона ще може оперувати – 272,1 млрд доларів США станом на серпень 2022 року.

Через відключення SWIFT, санкційне блокування російських банків та введення внутрішніх обмежень Центробанком РФ, російські фізичні та юридичні особи виявилися фактично відрізаними від світової економічної системи. Одразу після введення цих санкцій курс рубля до долара впав на 30% — до 117 рублів за долар США. Потім, після того як російський Центробанк фактично закрив вільний валютний ринок у Росії, курс рубля було офіційно встановлено на рівні 55-60 рублів за долар, на фінансових інтернет-сайтах він зараз торгується на рівні 91 рубль за долар США.

За допомогою порівняння вартості айфонів у Росії з іншими країнами, встановили, що справжній ринковий курс рубля к долару у червні був 130 рос. рублів за долар, а в вересні поки що складає 106 рублів за долар. 

Тобто, й внаслідок санкцій 2014 року й внаслідок санкцій 2022 року населення Росії збідніло у кожному випадку у 2 рази. Сукупно росіяни сталі бідніше за 8 років агресії РФ проти України на 75%. 

Також для країни з на сьогодні офіційно визнаною площею 17 098 246 квадратних кілометрів є фатальною заборона на експлуатацію літаків іноземного виробництва. За офіційними даними Мінтранса РФ 95% пасажирообороту у РФ здійснюється на літаках іноземного виробництва. 700 з 801 бортів "основної авіації" РФ не належить РФ, а перебуває в лізингу – після початку нового етапу російської агресії проти України лізингодавці затребували від росіян повернути літаки. Ті відмовилися, та вже півроку фактично здійснюють перевезення на привласнених судах. За це росіян відрізали від доступу до сучасного програмного забезпечення для авіації та запчастин – й вже через півроку росіяни почали розбирати одні літаки, щоб ремонтувати інші літаки.

Окрім літаків, внаслідок санкцій у РФ практично зупинилося будівництво автомобілів – зменшилось у 30 разів.

Але ж головне питання у санкційній війні – це нафта та газ, оскільки станом на 2022 рік бюджет РФ на 45% складався з доходів від торгівлі енергоносіями. Проте по причині чергового підвищення цін на енергоносії у світі, доходи РФ навпаки зросли після початку нового етапу збройної агресії проти України. Лише у серпні 2022 року, внаслідок санкцій РФ вперше заробила з продажу нафти менше, ніж у попередньому місяці — 11,1 млрд доларів США, що є найнижчим показником з червня 2021 року. Прі цьому, експерти прогнозують, що у 2022 року Росія все ж таки отримає рекордні прибутки з продажу нафти та газу.

Повне ембарго на російську нафту Захід поки що вводити не планується, тому ще це може погано відобразитися на світовій економіці  та призвести до зростання світових цін на нафту. США пропонують ввести "стелю цін на російську нафту" — дозволити покупцям придбати цю сировину у РФ не дорожче, ніж 40-60 доларів за барель.

Більшість російських експертів у своєму аналізу цього питання спростовують самі себе. Вони кажуть, що у Заходу немає інструментів контролю, щоб відстежити як, за якою ціною та кому продається російська нафта. Стверджують, що Росія навпаки може наростити прибутки з продажу нафти та газу Китаю, Індії та Туреччині. Але самі ж визнають, що 95% суден, які займаються перевезенням нафти застраховані лондонською International Group of Protection & Indemnity Clubs. Таким чином, в умовах відсутності трубопроводів, здібних забезпечити доставку необхідних обсягів сировини китайським, індійським та турецьким покупцям, політичним рішенням цілком реально відрізати РФ від океану, як єдиного та головного шляху доставки російської сировини покупцям Китаю, Індії та Туреччини.  Можливостей нафтопроводу "Сибір – Тихий океан" не вистачає, щоб компенсувати РФ втрати ринків розвинутих цивілізованих країн.

Крім того, з грудня починає діяти ембарго на російську нафту.

"Росія втратить 51% експорту сирої нафти та 57% експорту нафтопродуктів, що виглядає як крах "хребта російської економіки" — нафтової галузі", — каже фахівець нафтогазового ринку Михайло Крутіхін.

Щодо газу, то головний споживач російської сировини Євросоюз вже здійснює послідовну програму повної відмови від російського газу. На думку Крутіхіна, у російському Газпромі сьогодні залишилися одна тактика – спробувати повністю перекрити постачання газу у Європу взимку, в розрахунку що ЄС що це буде фатальний удар по Євросоюзу, який змусить ЄС погодитися на російські умови. Але практика вже показала, що подібний шантаж не впливає на європейців, які прискорено змінюють джерела постачань газу.

"Путін намагався збільшити поставки газу у Європу на 110 мільярдів кубометрів, але у 2020-2022 роках, частка Росії на газовому ринку Європи навпаки рухнула в 5 разів. — каже російський аналітик Анатолій Несміян. — "Сировинна сверхдержава" виявилася картковим будинком, який рухнув. Але Путін намагається перетворити РФ на сировинний придаток Китаю, та пробує домовлятися з китайським керманичем Сі Цзіньпином про будівництво нового газопроводу у Китай через Монголію. Але він ніколи не здійснить продаж Китаю стільки газу, скільки купувала Європа та за тими цінами, що купувала Європа. Тим більш, трубопровідна інфраструктура для торгівлі з Європою відбудовувалася кілька десятиліть потужностями Радянського Союза. Зараз у Путіна немає ні часу, ні ресурсів.

Окрім цього, заяви російських керівників про подолання системної кризи через переорієнтацію нафтогазової галузі на ринки Китаю є фікцією та маскуванням здачі залишків державного суверенітету РФ Пекіну. Отже, головний проект на тому напрямку – газопровід "Сила Сибіру" є збитковим для Росії. Москва уклала з Пекіном кабальні угоди – продає газ за нерентабельною ціною 118,5 доларів за тисячу кубометрів, звільнила Газпром від податків по проекту "Сила Сибіру". Проект "Ямал СПГ" компанії "Новатєк" з постачання у Китай скрапленого газу також звільнено від усіх головних податків, 30% у проекті вже належить Китаю, ціни також кабальні та нерентабельні для РФ. Російська держкорпорація "Сібур", яка оперує Амурським нафтогазохімичним комплексом, на 40% належить Китаю, працює на китайському обладнані та також звільнена від податків у російський держбюджет. Більш того, російський економіст Володимир Милов з’ясував, що інфраструктура для постачання нафти, газу та продуктів нафтогазохімії у Китай відбудована за гроші російського Фонду національного добробуту, але у підсумку "Газпром", "Новатєк", "Сібур" пов’язані збитковими для Росії контрактами та ще мають великі борги перед китайськими банками China Development Bank, China Construction Bank та Фонду шовкового шляху.

Отже, питання санкцій проти російського нафтогазового комплексу не є фундаментальним у справі досягнення мети санкційного тиску – змушення Росії припинити окупацію території України.

"Велике значення буде мати прийняття Конгресом США закону про визнання Росії країною – спонсором тероризму. – каже "Коментарям" політолог Павло Жовниренко. — Тому що санкції тоді торкнуться й країн, з якими співпрацює Росія. Тому що через треті країни РФ поки що обходить багато санкцій, в тому числі технологічних. В підсумку, санкції працюють, але залишилось ліквідувати для Росії шляхи обходу санкцій. Тоді майбутнє для Росії буде зачинено".

Поки що, Росія перетворюється на відсталу резервацію під зовнішнім керівництвом Китаю й у внутрішній економіці – після вигнання РФ з світової фінансової системи, блокування валютного ринку та фактичне припинення вільного обігу світових валют долару США та євро, в РФ населення та бізнес переходять на китайський юань. Який не є вільно конвертуємою світовою валютою.  

Таким чином, к вересню 2022 року сукупний ефект від санкцій зразків 2014 та 2022 років призвів до втрати російською економікою суб’єктности. Отримання доходів від нафти та газу Кремлем залежить від політичних рішень країн Заходу та Китаю. Внутрішня економіка зруйнована та поглинається Китаєм. Можливостей створювати щось власне немає внаслідок санкційного блокування доступу до сучасних технологій.

Але навіть як сировинний придаток під зовнішнім керівництвом Китаю у РФ немає перспектив. Китай перебуває у великій кризі, його зовнішній борг станом на початок 2022 року складав 40 трлн доларів США – 265% ВВП. З 2021 року почався крах стратегічної для Китаю будівельної галузі, у липні 2022 року почався крах банківської системи. У серпні-вересні до цього додалася енергетична криза – з-за рекордної спеки дуже впав рівень води у річці Янцзи, на ГЕС якої видобувається основні обсяги електроенергії для китайської економіки.

Отже, де-факто крах російської економіки, якому сприяли й санкції, веде й до дуже верогідного припинення існування РФ у сучасному вигляді.