«Чорне золото» Андрія Орлова: повернення «блудного» бізнесмена у вугільний бізнес

Зі зміною влади в 2019 році багато галузей вітчизняної економіки очікували зміни. Перш за все вони торкнулися складу провідних гравців. Не оминула ця тенденція і вугільну галузь країни, в яку разом з новими власниками повернувся і один зі старих – Андрій Орлов, засновник групи "Енергоімпекс", що на даний момент знаходиться на стадії банкрутства.

Вугільний бізнес Андрія Орлова: новий гравець і весняний застій

Як писали "Коментарі", вугільна галузь в 2019 році була поділена між трьома основними гравцями, без урахування держави. Найсильнішим з них, безсумнівно, залишався найбагатший українець Рінат Ахметов, який почав займатися "чорним золотом" ще в 90-х роках. Сьогодні на частку "ДТЕК Енерго", яким володіє олігарх, припадає 78% вугілля, видобутого в Україні в 2019 році: 24,5 млн тонн із загальних 31,224 млн тонн.

Іншими приватними гравцями на вугільному ринку стали також бізнесмени з Донбасу – Віталій Карпачов і Віталій Беляков. Обох називали відповідальними за вугільну галузь, правда, від різних політичних сил. Так, якщо Карпачов виступав таким від особи сірого кардинала часів Петра Порошенка – Ігоря Кононенка, то Беляков влітку 2019 року став, за даними ЗМІ, повноважним представником Ігоря Коломойського. Одночасно з початком зльоту кар'єри Белякова у Кропачова почалися проблеми з правоохоронцями.

Втім, бізнес обох Віталіїв до вуглевидобутку мав досить опосередковане відношення – вони, скоріше, воліли переробляти вугілля на своїх збагачувальних фабриках.

Зберігає свої позиції у вуглевидобутку і держава. У 2019 році підприємства Міністерства енергетики та захисту навколишнього середовища видобули 3,565 млн тонн "чорного золота".

У цілому минулий рік для галузі виявився невдалим – вуглевидобуток продовжує падати: на 6,2%, – до 31,224 млн тонн вугілля. Втім, є й умовно хороша новина – імпорт вугілля в Україну в 2019 році також знизився на 1,4% – до 21,082 млн тонн або 2,816 млрд дол. США. Причому левова частка у його вартості – 58,1%, припала на постачання з РФ, 31,55% – на США.

2020 рік і зовсім ризикує стати антирекордним. Так, в кінці квітня — початку травня, за даними сайту "Острів", простоювали 95% вітчизняних шахт, а план вуглевидобутку квітня виявився виконаний всього на 61%. За січень-лютий було імпортовано вугілля на 338 млн дол. США. Втім, поясненням цього провалу служить форс-мажор: карантин, введений через коронавірус.

У Міністерстві енергетики встигли заявити про розробку стратегії реформування вугільної галузі, а в. о. міністра енергетики Ольга Буславець навіть похвалилася готовністю Євросоюзу підтримати реформу галузі, план якої, щоправда, поки не розроблений.

Поки ж Кабміну доводиться мати справу з боргом по зарплаті на держшахтах, який, за словами голови Незалежної профспілки гірників України Михайла Волинця до середини травня становив 800 млн грн. На 2020 рік на фінансування вугільної галузі у державному бюджеті спочатку були заплановані 1,96 млрд грн, однак з лютого по травень на ці цілі вже виділили 3,1 млрд грн, причому до кінця року ця сума напевно зросте.

Вугільний бізнес Андрія Орлова: історія становлення

Як вже повідомляли "Коментарі", на початку року у вугільній галузі з'явилася нова тенденція – в сонм основних гравців вугільного ринку несподівано повернувся засновник групи "Енергоімпекс" Андрій Орлов, чиї структури змогли чимало заробити на вугільних тендерах.

Як і інші учасники вугільного ринку, бізнесмен родом з Донецької області і прекрасно знає, як заробити на "чорному золоті" регіону. Займатися цим він почав ще в 90-х роках як посередник між шахтами і вільним ринком.

Ставши у 2007 році народним депутатом України від Партії регіонів, Орлов отримав під неофіційний контроль державний холдинг "Донбасвуглезбагачення", чиї вуглезбагачувальні фабрики пізніше дісталися ДТЕК Ріната Ахметова і самому Орлову в особі його основної структури – "Енергоімпекс". Причому, фірмі дісталися збагачувальні фабрики "Селидівська" і "Торецька", здатні в рік збагачувати близько 4,3 млн. тонн вугілля. Однак у часи президентства Віктора Януковича збагачувальний бізнес Орлова спробував отримати син президента Олександр. Тому власник "Енергоімпекса" терміново емігрував, повернувшись лише в 2014-му році.

В нових історичних умовах Орлову довелося непросто, адже частина належних йому активів опинилася на непідконтрольній частині Донбасу, що, втім, не завадило йому вести бізнес.

На початку 2017 року прокуратура Донецької області відкрила кримінальне провадження за фактом розтрати державних коштів керівниками трьох держпідприємств: "Лисичанськвугілля", "Шахта "Південнодонбаська №3 Сургая" і шахтоуправління "Південнодонбаське №1". За даними слідства, вони переплачували за послуги з вуглезбагачення ТОВ "Промислова група "Збагачувач", що входить в "Енергоімпекс". "Переплата" складала до 4,5 млн грн. щомісяця.

У грудні того ж року прокуратура взялася за всі структури Орлова, які беруть участь у вугільному бізнесі. Це стало логічним продовженням сходження на "трон" вуглезбагачувального бізнесу на державних шахтах згаданого вище Віталія Кропачова.

З 2016 року – моменту прояву інтересу Ігоря Кононенка до вугільної сфери – у Орлова почалися проблеми. Коріння деяких з них тяглися з 2011-го року. Результатом цього спершу стала пропозиція щодо початку процедури санації за основною структурою Орлова ТОВ "Енергоімпекс", що надійшла в 2017 році. Санація не допомогла і в квітні 2018 року "Енергоімпекс" був визнаний банкрутом.

Разом з тим, дане рішення в підсумку пішло на користь Андрію Орлову. Більше того, воно було ініційоване ним самим через підконтрольну компанію "Індустріал груп", як спосіб уникнути боргів перед Промінвестбанком (ПІБ).

Ще в далекому 2011-му році банк відкрив "Донецьквуглезбагаченню" кредитну лінію в 25 млн доларів, за якою виступило поручителем ТОВ "Істек" Андрія Орлова, яке володіло Горлівським коксохімом. Рік потому ПІБ відкрив кредитну лінію в 9,2 млн доларів вже самому "Енергоімпексу". Через деякий час структури Орлова припинили обслуговувати свою заборгованість, і в 2015 році між кредитором і боржником почалася судова тяганина.

Зрештою ПІБу вдалося отримати судове рішення, що зобов'язало "Енергоімпекс" виплатити 4,8 млн дол. боргу та штрафних санкцій. Тоді й і було відкрито справу про банкрутство. Оскільки в умовах банкрутства боржника отримати борги банку ставало куди складніше, ПІБ опинився в складному становищі. В 2019-му вийти з цієї ситуації банку допоміг колишній глава ПАТ "Укртатнафта" Сергій Глушко, чия ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт" виплатила ПІБу 25,044 млн грн, при тому, що загальний борг структур Орлова фінустанові становив разом з боргом "Істека" як поручителя державного "Укрвуглезбагачення" понад 30 млн дол. США (понад 700 млн грн).

Не дивно, що саме банкрутство, ініційоване підконтрольним Орлову "Індустріал груп", ЗМІ визнали спритним ходом "самого вугільного бізнесмена", спрямованим на те, щоб "по дешевці" позбутися боргів.

Вугільний бізнес Андрія Орлова: тендерний король

Подальші події показали, що ЗМІ мали рацію, принаймні справи Андрія Орлова і його бізнесу різко пішли вгору. На початку 2020 року його основна структура ТОВ "Промислова компанія "Збагачувач" несподівано виграла низку тендерів на збагачення вугілля для державних підприємств.

Ця тенденція продовжувала зберігатися і пізніше. Більш того, якщо перші перемоги Орлова на тендерах обмежувалися 3-4 млн грн, то поступово суми стали вагомішими. Так, у лютому нарешті відбувся раніше неодноразово відкладений тендер на збагачення вугілля для ДП "Торецьквугілля". За послуги зі збагачення 250 тис. тонн ДП було готове заплатити 36,125 млн грн.

Зрештою, перемога дісталася "Збагачувачу" Орлова за 35,343 млн грн. Другий учасник тендеру – ПАТ "ЦЗФ "Мирноградська", яким володіє Віталій Кропачов, програв. Цікаво, що ЦЗФ Кропачова ще в грудні подала дві скарги на порушення законодавства при проведенні тендера, однак обидві вони були відхилені.

Варто зазначити, що структури екс-відповідального за галузь Віталія Кропачова із завидною регулярністю програють тендери і оскаржують умови та результати їх проведення. Так, ЦЗФ "Україна", що також входить в орбіту Віталія Кропачова, встигла подати дві скарги, які стосувалися порушень під час тендерів на збагачення вугілля для шахт "Україна" і "Котляревська" ДП "Селидіввугілля". Цікаво, що самі тендери, кожен на суму 3,78 млн грн, оголошені 18 і 15 травня, ще навіть не пройшли.

Найбільш вагомою бізнес-угодою, яка стосується збагаченні вугілля, обіцяє стати переробка 200 тис. тонн вугілля для шахти "Гірська" ДП "Первомайськвугілля" на 27,2 млн грн. Ще в січні тендер був оголошений, але не відбувся, а на ґрунті скарг знову відзначилася ЦЗФ "Україна".

Наступний тендер на ці ж 200 тисяч тонн був оголошений 3 червня. Скарг поки не надходило, втім, як і заявок від бажаючих взяти участь. Але до дати проведення аукціону – 10 серпня, часу більш ніж достатньо.

В цілому, ТОВ "Промислова компанія "Збагачувач" Андрія Орлова ударно попрацювала, вигравши за 5 місяців 2020 року державних тендерів на суму в 142,965 млн грн.

Вугільний бізнес Андрія Орлова: роль Коломойського

Саме час задатися питанням – звідки такі успіхи у Андрія Орлова, який рік тому збанкрутив власну опорну структуру і сидів на "голодному пайку"?

І тут саме час згадати березень 2019 року і виплату ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт" 25,044 млн грн. боргів олігарха "Промінвестбанку". Власником компанії-рятівника донецького бізнесмена, як вже згадувалося вище, став екс-голова ПАТ "Укртатнафта" Сергій Глушко.

В якості версії можна допустити, що Глушко сплатив борги Орлова не в рамках власного бізнесу, а на прохання, скажімо, власників "Укртатнафти" в якості авансу за майбутні послуги і специфічні знання бізнесмена. І стосувалися вони тендерів на збагачення вугілля держшахт.

Структура власності "Укртатнафти" до цих пір точно невідома. Останній раз її розкривали в 2018 році, і, згідно з даними, 36,7% акцій належать 6-ти компаніям, створеним у 2010 році та зареєстрованим в офшорній зоні юрисдикції Кіпру. Ще 43,05% належать НАК "Нафтогаз". Про власників залишилися 20,2% невідомо нічого.

Втім, особливої таємниці, хто з олігархів, як мінімум, присутній в числі власників "Укртатнафти" – немає. У 2011-му році основними його власниками (56,84%) значилися дніпропетровські ТОВ "Корсан" і "Вілоріс". Правда, в кінці 2012-го року з'явилася інформація, що власником 28% акцій підприємства став Олександр Ярославський, і стільки ж належить Ігорю Коломойському.

Очевидно, саме останній і став (чи ж міг стати) тим покровителем, який допоміг Орлову повернутися у вугільний бізнес. У всякому разі, інтересу до цієї галузі у Олександра Ярославського помічено не було. У той же час, Ігор Коломойський з літа 2019-го року активно кинувся у вугільний бізнес. Не виключено, що інтерес олігарха привернув увагу ЗМІ до його тодішнього ставленика Віталія Белякова, і було вирішено, що називається, "змінити конячку".

Втім, якщо це і так, то тендерні перемоги ще недавнього аутсайдера Андрія Орлова вже привернули до нього увагу ЗМІ. Деякі навіть прямо іменують його ставлеником Ігоря Коломойського. Намагаються і інсайдерські телеграм-канали, один з яких – "Вышел в степь донецкую", розкриває зв'язок Андрія Орлова з самопроголошеними "ЛНР" і "ДНР", де залишилися активи бізнесмена.

За даними телеграм-каналу, який продовжує роботу в "ДНР" "Істек" Андрія Орлова – власник "Горлівського коксохімічного заводу", продає кам'яне вугілля з непідконтрольних території Донбасу в РФ – на "Углемет" і "Компаунд", а вже звідти він надходить в Україну, зокрема, на Кременчуцький завод технічного вуглецю.

Однак якщо за Андрієм Орловим дійсно стоїть Ігор Коломойський, навряд чи така "дрібниця" якось зашкодить новому "вугільному тендерного королю".

Раніше "Коментарі" з'ясовували, як зв'язок львівського адвоката Василя Костюка та керівника податкової служби у Львівській області Олександра Кресяка може впливати на мільярдні збитки держбюджету.