Ексклюзив Металургійна і гірничовидобувна промисловість України: як підняти ефективність на новий рівень

Напередодні Дня працівників металургійної та гірничовидобувної промисловості, який відзначається 19 липня, "Коментарі" дізналися про проблеми галузі та способи їх вирішення.

До свого професійного свята металурги підходять не у кращому настрої. У першому півріччі зафіксовано спад виробництва по всіх видамх металургійної продукції, повідомляє об'єднання підприємств Укрметаллургпром.

Найбільше падіння зафіксовано у виробництві трубної продукції – на 29,4% (у порівнянні з першим півріччям 2019-го), сталі – на 7,6%, і прокату – на 4,7%. Не радують і дані по заготівлі металобрухту: за 6 місяців 2020 року його заготовили лишь1,3 млн т (падіння на 23% порівняно з аналогічним періодом 2019 року). Експорт металобрухту за той же період скоротився на 54% до 17 000 тонн.

Передбачається, що металургійні підприємства України за підсумками 2020 року скоротять виплавку сталі на 3% порівняно з 2019-му — до 20,318 млн тонн.

"Продукція цих галузей займає перші рядки в рейтингу товарів національного експорту"

Фахівець з державної політики у паливно-енергетичному комплексі, доктор наук з державного управління, кандидат технічних наук Геннадій Рябцев нагадує, що металургійна і гірничодобувна промисловість завжди були флагманами української економіки. Так, гірничо-металургійна галузь забезпечує 26% всіх валютних надходжень в країну, на її частку припадає 12% ВВП. Відрахування до держбюджету за підсумками 2019 року склали 30 мільярдів гривень. З урахуванням суміжних галузей в металургійному комплексі зайнято 600 тисяч осіб. На жаль, держава залишила їх без уваги.

"Продукція цих галузей займає перші рядки в рейтингу товарів національного експорту. В них був закладений потенціал, який забезпечив зростання української економіки на початку двохтисячних років. Однак, неоліберальна політика, послідовно реалізована урядами України в останні роки, позбавила ці галузі уваги з боку держави, – зазначає Геннадій Рябцев. – Чомусь вважається, що вони можуть розвиватися без яких-небудь стратегічних документів і без державної промислової політики. Свідченням низки помилок стала у свій час (у березні 2014-го – прим. ред.)ліквідація Міністерства промполітики України".

Експерт підкреслює, що ринок не в змозі самостійно вирішити проблеми, які існують в цих галузях. Як не в стан і спрогнозувати розвиток численних елементів, що утворюють ці галузі.

"Наприклад, для металургійної промисловості потрібен коксівне вугілля – значить, треба розвивати відповідну видобувну галузь, – пояснює Геннадій Рябцев. – Бізнесмен, який керує тим чи іншим підприємством, не може стимулювати галузі, які забезпечують його сировиною. Сировинну підтримку повинна забезпечувати держполітика. Влада повинна говорити: у нас є пріоритети. Ми будемо розвивати чорну металургію. І потурбуватися поряд моментів. Які потрібні для цього виробництва, які забезпечать металургів сировиною? Як забезпечити ринки збуту. Як зробити продукцію затребуваною на внутрішньому і зовнішньому ринку. Як стимулювати розвиток галузі. А якщо немає промполітики, то немає і пріоритетів".

Правовий, інформаційний, організаційний, людський, науковий, інші ресурси не використовуються державою ефективно, вважає доктор наук з держуправління. Все це результат того, що немає концентрації на якийсь певної галузі (галузях).

"У олігархів одне завдання: вичавлювати все можливе з відповідних активів"

Еекономічний експерт Олександр Гаврутенко зазначає: "Достовірно можна сказати, що ці галузі переживають не найкращі свої часи. І не тільки в Україні. Це вже, якщо можна так сказати, застарілі і низькопродуктивні сфери діяльності і часто баласт для будь-якої економіки у світі".

При цьому, підкреслює експерт, в Україні металургійна і гірничодобувна галузі сконцентровані в руках олігархів.

"А це означає, що ні про які довгострокових капітальних інвестиції або високих вимогах до ефективності роботи мови бути не може, – говорить Олександр Гаврутенко. – Там задача була і залишається: вичавлювати всі можливе відповідних активів, прикриваючись високою там зайнятістю, вимагаючи від держави фінансової підтримки, пільг та інших преференцій, тим самим ще більше знижуючи їх конкуренто — і життєздатність. І як заявив нещодавно наш прем'єр-міністр (будучи заручником ситуації і очевидно розуміючи безвихідь) – держава змушена і буде підтримувати олігархічні бізнеси, щоб зберегти в країні робочі місця (до речі, одні з найбільш низькооплачуваних)".

І робитися це буде, вважає експерт, за рахунок і на шкоду іншим більш ефективним і перспективним сфер. І в цілому за рахунок всього економічного розвитку країни.

"Нам важливо перестати бути сировинним придатком"

Політичний експерт Михайло Чаплига вважає, що для поліпшення ситуації в металургійній і гірничодобувній галузях, які значно постраждали від низки криз, слід зробити два важливих кроки.

"Перший вже зроблено, – зазначає експерт. – На урядовому рівні прийнято рішення про створення Міністерства промислової політики. На цьому тижні Рада затвердила і віце-прем'єра — міністра з питань стратегічних галузей промисловості. Ним став Олег Уруський. "Голий" віце-прем'єр, без міністерства – це ні про що. Так що з'явитися і воно. Це – важливий управлінський крок".

Другим необхідним кроком для розвитку металургії Михайло Чаплига вважає переорієнтацію ініційованого президентом Зеленським проекту "Велике будівництво".

"Зараз це скорішепроект надто зосереджений на дорогах. А слід більше будувати будинків, шкіл, лікарень, – зазначає експерт. – Це дає багато роботи суміжників. Якщо перейти від бетоноконструкций до металоконструкцій – це збільшить споживання металу в Україні. Нам важливо перестати бути сировинним придатком, продаючи рудний концентрат. Слід збільшити споживання на внутрішньому ринку. Що можливо у разі грамотних держзамовлень і при реалізації великих інфраструктурних проектів. При правильній концепції ми значно збільшимо внутрішнє споживання металу, підвищивши його додаткову вартість, створивши нові робочі місця. І тоді "Велике будівництво" – у глобальному розумінні – дасть поштовх до економічного розвитку".

Як "Коментарі" проаналізували за допомогою графіки проект "Велике будівництво".