Головна Новини Бізнес економіка Розплата за «прихватизацію»: чи може Україна змусити олігархів заплатити за надприбутки
commentss НОВИНИ Всі новини

Розплата за «прихватизацію»: чи може Україна змусити олігархів заплатити за надприбутки

Сукупний дохід топ-10 компаній енергетичної сфери України (з них 4 належать групі СКМ Ріната Ахметова) у 2023 році становив майже 750 млрд грн, що на 8% більше, ніж у 2022 році (688,45 млрд грн)

11 листопада 2024, 10:16
Поділіться публікацією:

Консолідація корпоративної та фінансової могутності у фінансово-промислових групах українських олігархів неминуче призводила до монополії у різних галузях національної економіки та надалі лише збільшувала ціни та знижувала якість. Особливо цей негатив став проявлятися в енергетичному секторі. Чому б Кабміну та Верховній Раді замість заморожування зарплат вчителям та медикам, пенсій пересічним українцям та прискорення чергового зростання цін на електроенергію для населення та бізнесу, не повернутися до питання про компенсацію – чи готові наші олігархи доплатити за активи для зняття претензій з боку суспільства? Як це зробили, наприклад, у Великій Британії. І як результат – ввівши відсотковий податок на наддохід, отриманий під час приватизації великих компаній та вугільних шахт за уряду Тетчер, британська скарбниця отримала близько 10 млрд дол. США. Чи зможемо провести таку операцію в Україні? Видання "Коментарі" із цим питанням звернулося до експертів.

Розплата за «прихватизацію»: чи може Україна змусити олігархів заплатити за надприбутки

Наддоходи олігархів

Ми втрачаємо сотні мільярдів грошей

Економіст, президент Міжнародного інституту свободи (Україна) Ярослав Романчук одразу ж відповів, що таку операцію провести в Україні не вдасться.

"По-перше, нам треба розуміти, що те, що відбувалося на початку 90-их-2000-х, "прихватизація" енергетичних об'єктів – це грабіж стосовно країни, що не має нічого спільного з процесом приватизації, придбання власності в рамках цивілізованої структури капіталу. Для того, щоб нам запроваджувати якісь обмеження, вимагати компенсації тощо, то, ясна річ, це потрібно робити не під час війни, бо левова частка наших олігархів, мільярдерів за кордоном. І не складно здогадатися, яку реакцію ми отримаємо, якщо вимагатимемо гроші вже зараз. Вони просто залишаться зі своїми активами за кордоном, проводячи трансфер", – зазначив експерт.

Він нагадує, що навіть у Британії, Швеції, Франції, тих же США у 60-80 роки були такі популярні офшори. Вся справа в тому, що, коли соціалісти того покоління ввели помірні ставки прибуткового податку, це під 90% доходило, тоді природно, що було знайдено рішення переходити в офшори в Монако, Ліхтенштейн. Так юристи вигадали такі способи виходу. У тій же Америці є 3-4 офшори, що абсолютно легально діють. У Європейському Союзі 12 юрисдикцій з дуже сприятливими податками та способами управління ними активами.

"Тому, коли ви в умовах, коли у вас немає навіть за, що схопити, робите такого роду рухи і не пропонуєте якихось перспектив розвитку, природно, приймаються інші рішення. У сьогоднішніх умовах ймовірність того, що ви виправлятимете помилки "прихватизації", та ще в умовах воєнного часу, дуже мала. Тим більше, що ми маємо сьогодні набагато руйнівнішу систему, коли націоналізація та встановлення державного контролю над існуючими активами, у тому числі у фінансовій сфері, утворює нові групи. І проблема монополізму не в тому, як актив отримав статус власності, а в тому, що насправді 30 років ми працюємо без стратегії створення повноцінного енергетичного ринку, де не обійшлося без міжсобойчика, який, в тому числі, я думаю, був інспірований російськими товаришами-агентами. Вони зробили такі рухи, які вкрай утруднять будь-які трансформації капіталу під час проведення реформ, і це насправді дискредитує поняття ринкових реформ. Реформу енергетичного сектора слід робити на підставі Енергетичної хартії Європейського Союзу. Чітко прописати правила функціонування генерації, дистрибуції, передачі. Де має бути чітко написано, хто може конкурувати, що таке справедлива конкуренція. А ті рішення, які ухвалюються в Україні – це спадщина грабіжницького інтервенціонізму", – зазначив співрозмовник порталу "Коментарі".

Він продовжує, саме тому ми маємо 3.500 підприємств, які давним-давно потрібно було продати чи перевести в інші сфери діяльності, але ніхто нічого такого не робив.

При цьому експерт вважає, що справді не потрібно підвищувати податки, залазити до кишені вчителів, лікарів та інших бюджетників, а запропонувати ті ресурси та активи, які ми маємо, нашим партнерам.

"Але робити це не через спільне підприємство з державним чи приватним українським сектором, який "кришується" чиновниками, а запускати нормальну, повноцінну концесію без жодних умов. Тому що чиновники пропонують для іноземців якийсь схематоз чи міжсобойчик. Ті це чудово розуміють. Тому й не поспішають заходити до України. А навчені гірким досвідом арабські, американські та європейські інвестори не готові запускати інвестиції. Тому Україні й залишається, що тільки сподіватися на гранти, кредити... Ми втрачаємо сотні мільярдів тих грошей, які могли б зайти в країну на комерціалізацію, капіталізацію тих природних ресурсів, які у нас є", – підсумував Ярослав Романчук.

Державі слід взяти на озброєння метод батога та пряника

Економічний та політичний експерт Борис Кушнірук також вважає, що подібну операцію провести в Україні не зможемо. 

"Не тому, що не існує такої проблеми, а тому, що є сукупність обставин, в тому числі, пов'язаних з війною. Насправді це точно не найкращий момент для подібних кроків. Тому що потрібно зважати на ті втрати, які зараз несуть олігархи, пов'язані з обстрілами, коли вони змушені фінансувати функціонування своїх підприємств навіть в умовах, коли вони майже або повністю зупинені. Це точно невдала ідея. Вона не дасть якихось суттєвих переваг. Я впевнений, що в нинішній момент цю тему навіть піднімати безглуздо. Тому що, якщо власники зупинять фінансувати діяльність своїх підприємств в тому числі через те, що зрозуміють, що хтось від них щось може вимагати, це принесе набагато більше негативу, ніж користі", – говорить експерт. 

Борис Кушнірук зауважив, що взагалі до цієї теми ставиться трішки інакше. Він нагадав, що ще в засновника компанії "Форд" Генрі Форда є відомий вислів про те, що він готовий прозвітувати за всі свої мільйони, але за умови, що в нього не будуть питати, як він заробив свій перший мільйон. 

"Цей вислів про те, що, можливо якісь перші гроші були зароблені не дуже добрим шляхом, але це історія на яку ви, за великим рахунком, вже вплинути не можете. Тому, в першу чергу, необхідно думати, яким чином батогом і пряником стимулювати олігархів вкладати гроші в повоєнний час в своє виробництво, але з ухилом на те, щоб вони максимально йшли в переробку. У нас добре піднялися аграрні олігархи, але, які до них можуть бути претензії, адже вони, по суті, і приватизації не проводили? При тому, що вони користуються тим, що називається природна рента, суттєво не доплачують за використання українських чорноземів і максимально заробляючи на тому, що вивозять свою продукцію за кордон, занижуючи вартість експорту", – прокоментував експерт. 

В повоєнний період Борис Кушнірук радить скористатися досвідом Кореї, яка створила сукупність трибунів (великих об'єднань), які переважно були пов'язані з сировинними галузями, а вже потім держава батогом і пряником змусила їх зайнятися переробкою продукції і це дало суттєвий результат.

Читайте також на порталі "Коментарі" — радикальне підвищення податків: з'явилися втішні новини про можливе рішення президента.




Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Новини