Збільшення прожиткового мінімуму в Україні: ризики і наслідки

Верховна Рада України на пленарному засіданні в середу, 2 червня, прийняла за основу проєкт закону № 3515 щодо врегулювання питань формування прожиткового мінімуму та створення передумов для його підвищення.

Прожитковий мінімум. Колаж: "Коментарі"/ Д. Романюк

Екперти для видання "Коментарі" оцінили запропоновані зміни, розповіли про те, чи реально впровадити подібну систему в Україні і про ризики такого рішення.

Знання базових економічних закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків у авторів цього опусу відсутні взагалі

Доктор економічних наук, директор із наукової роботи "Growford Institute" Тетяна Богдан вважає, що законопроєкт №3515 пронизаний духом некомпетентності та абсурду. На її думку, його автори не розуміють глибинних проблем соціальної сфери та бюджетної системи України, а тому ставлять "фальшивий діагноз нашим хворобам і пропонують нам помилкове лікування".

"По-перше, ключова проблема сучасності пов'язана не з самим визначенням або підрахунком прожиткового мінімуму (ПМ), а із його некоректним застосуванням у бюджетному процесі. Зокрема, з підгонкою розміру ПМ під певні бюджетні показники, а фактично — під можливості фінансування соціальних виплат і пенсій після обліку в бюджеті важливіших для правлячої еліти напрямків витрачання коштів", — пояснює Тетяна Богдан.

Так, нині розмір ПМ, передбачений законом про бюджет для працездатних осіб, становить лише 2,27 тис. грн, а розмір "фактичного" ПМ за розрахунками Мінсоцполітики в квітні дорівнював 5,49 тис. грн.

"Остання величина, на мій погляд, більш-менш відображає вартість покриття фізіологічних потреб людини на мінімально допустимому рівні. Однак у реаліях фактичний ПМ виконує виключно інформаційно-аналітичну функцію, а для виплат мінімальної пенсії за віком і всіх державних соціальних допомог використовується умовна величина 2,27 тис. грн. Така сумна практика прирікає на жебрацьке існування мільйони непрацездатних громадян нашої країни.

На жаль, законопроект №3515 зберігає зазначений фундаментальний недолік, прямо передбачаючи продовження використання показника "рівень забезпечення ПМ" для призначення соціальної допомоги", — зазначає Тетяна Богдан.

Другою проблемою законопроєкту вона вважає те, що його автори спотворюють саму суть ПМ, розуміючи його як прийнятний рівень витрат, який дозволяє підтримувати достатній рівень життя людини, властивий суспільству.

"Очевидно, що тим членам українського суспільства, які писали законопроєкт №3515 і виносили його на розгляд Верховної Ради, властивий зовсім інший рівень життя, ніж тим, якість життя яких (або можливість виживання) безпосередньо залежать від офіційно встановленого ПМ", — підкреслює директор із наукової роботи "Growford Institute".

По-третє, продовжує Тетяна Богдан, законопроєкт № 3515 містить одіозне положення про те, що розмір ПМ повинен встановлюватися у відсотковому співвідношенні до середньомісячної зарплати в Україні за рік, що передує року формування бюджету з урахуванням темпів інфляції. Таке процентне співвідношення, на думку авторів законопроєкту, повинно становити не менше 40% у 2021 із поступовим щорічним збільшенням до 50% у 2031 році.

"Тобто знання базових економічних закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків у авторів цього опусу відсутнє взагалі, — вважає доктор економічних наук. — Насправді ж ПМ (як вартісна величина мінімального набору продуктів харчування, непродовольчих товарів і набору послуг, достатніх для нормального функціонування організму людини і задоволення його духовних потреб) повинен бути основний для визначення мінімальної заробітної плати, а вона, в свою чергу, істотно впливає на середню заробітну плату. Але чому середня заробітна плата повинна бути основою для визначення ПМ — не зрозуміло".

По-четверте, в цьому ж контексті слід розглядати і положення законопроєкту №3515 про скасування практики встановлення мінімальної заробітної плати у прив'язці до розміру ПМ для працездатних осіб. Адже такі положення суперечать як українському законодавству, так і Конвенції Міжнародної організації праці, акцентує Тетяна Богдан.

"Зокрема, Конвенцією № 135 визначено, що встановлення мінімальної заробітної плати повинно бути одним з елементів політики, спрямованої на боротьбу з бідністю і задоволення потреб працівників та їхніх сімей, а для визначення розміру мінімальної заробітної плати слід враховувати низку параметрів, включаючи вартість життя в країні", — нагадує доктор економічних наук.

Недоречним (і це вже по-п'яте) є, на думку Тетяни Богдан, побажання розробників законопроєкту №3515 створити державний орган, який буде проводити систематичні дослідження витрат домогосподарств і здійснювати їх опитування з питань фактичних витрат на продукти харчування, непродуктові товари, послуги, догляд за дітьми і частки заощаджень у структурі витрат.

"Зараз аналогічні функції здійснюють Державна служба статистики і Міністерство соціальної політики України. Певне невдоволення якістю їх роботи з боку окремих представників Верховної Ради ніяк не може бути підставою для створення нового державного органу, а відповідно — і збільшення армії чиновників і покладання нових багатомільйонних витрат на державний бюджет", — вважає Тетьяна Богдан.

Нарешті, слід вказати, що одну важливу проблему — законопроєкт № 3515 все ж має намір вирішити — це визначення вартості адміністративних послуг, суми штрафів і стягнень за адміністративні, кримінальні та інші порушення у відсотках до розміру ПМ. Логічного обґрунтування для таких взаємозв'язків не існує, тому їх скасування було б цілком виправданим. Однак, на жаль, раціональні моменти зазначеного законопроєкту на цьому повністю вичерпані".

Законопроєкт розроблений таким чином, щоб підвищення реальних соціальних стандартів призвело в перспективі до введення безумовного базового доходу для громадян України після 2026 року

Виконавчий директор Асоціації захисту банків, голова громадської організації Re:Старт, фінансовий експерт Оксана Чепіжко зазначає, що новий законопроєкт про підвищення прожиткового мінімуму розроблений таким чином, щоб підвищення реальних соціальних стандартів призвело в перспективі до запровадження безумовного базового доходу для громадян України після 2026 року.

"При цьому не враховується поки рівень інфляції і тіньової економіки, а також зростання реальних і прихованих податків. Невідома також поки реакція МВФ й інших міжнародних кредиторів. Усе це говорить, скоріше, про політичний складник закону, ніж економічний", — вважає Оксана Чепіжко.

На її думку, реальне підвищення рівня соціальних стандартів можливе лише в разі зміни економічної моделі України (сировинної — на інноваційну постковідну), що в діях нинішньої влади спостерігається дуже фрагментарно.

Раніше видання "Коментарі" повідомляло, як протистояти хабарництву в сфері освіти.