Економічна окупація. Як себе зараз відчуває російський бізнес в Україні

За 8 років РФ пройшла шлях від головного зовнішньоекономічного партнера України до держави-терориста. Попри це, багато "авторитетних" російських бізнесменів й після 8 місяців повномасштабної української війни продовжують володіти стратегічними українськими активами. З’ясувалося, що це відбувається завдяки десятиріччями налагодженими стосунками з деякими українськими елітами.

Як працює російський бізнес в Україні під санкціями

Партнери російської економічної окупації

Головними галузями української економіки в новітній історії є промисловість, видобування корисних копалин, фінанси, сфера послуг, транспорт, будівництво, енергетика, телекомунікації, сільське господарство тощо. З 90-х років практично в усіх цих галузях значні частки намагалися тримати під контролем російські бізнесмени та політичні діячі, що було справжньої економічною окупацією.

Без допомоги українських олігархів та топ-посадовців росіянам не вдалося б так ефективно встановити контроль над ключовими підприємствами ключових галузей. Допомогло цьому те, що ще з часів Сталіна уся радянська економіка та промисловість були відбудовані так, що різні регіони СРСР були залежні один від одного – там видобувають сировину, там її перероблюють, там виробляють одну деталь, там іншу, а головні споживачі ще в третьому регіоні. Таким чином, на початку 90-х багато українських виробничих ланцюжків було тісно пов’язано з російськими підприємствами та ринками. Багато років влада та великий бізнес між розвитком і самостійністю України та корупційним доходом і статусом "молодшого брата", обирали зростання власних статків на шкоду українським національним інтересам.

Взагалі, так звані вытчизняні олігархи отримали капітали та статус найвпливовіших осіб в країні завдяки взаємодії з російським бізнесом, за сприяння російської економічної окупації.

Значна частина потужностей найбагатшого українця Ріната Ахметова багато років працювала на російський ринок. Зокрема, Харцизький трубний завод допоміг реалізації першого етапу путінського плану (у підсумку провального) по встановленню тотального контролю над європейським ринком енергоносіїв. А колишнього народного депутата Вадима Новинського (Малхасяна) називали "смотрящім за Ахметовим від Кремля". Цікаво, що Новиньский, окрім частки в бізнесі найбагатшого українця ще й контролює значні об’єми стратегічної для України галузі сільського господарства.

Але найбільш показово те, що українські правоохоронні органи не займалися розслідуванням епізоду щодо виконання компанією "АО" Балаклавське рудоуправління", яка належить через кіпрські офшори родині Малхасянів, тендерів Міноборони РФ в окупованому Криму. Інший український бізнесмен, який довгі рокі був бізнес-партнером росіян – Сергій Тарута відомий тим, що члени його родини визнають російську окупацію Криму та через "російські суди" й за допомогою проросійських чеченських бойовиків намагаються захопити під маєтки земельні ділянки в Криму.

Другий найбагатший українець: Віктор Пінчук тільки за 5 місяців 2019 року експортував у РФ продукції на 1 млрд гривень. Магнат Дмитро Фірташ отримав статки та можливість стати власником цілих українських галузей завдяки співпраці з РФ у постачанні російських енергоносіїв. Фірташа називали партнером відомого російського злочинця Семена Могилевича.  

Інші учасники ТОП-100 найбагатших українців 2021 року Петро Порошенко та Віктор Медведчук є фігурантами кримінального провадження щодо корумпованих торгівельних схем за участю російських бойовиків т. зв. "ЛДНР". Ще Порошенко відомий тим, що намагався фактично визнати російський статус Криму підписанням договору про постачання української електроенергії у т. зв. "кримський федеральний округ".

Харківський олігарх Олександр Ярославський, який так поспішав покинути країну напередодні початку війни з Росією, що збив мешканця Харківської області на автомобілі, вважається давнім партнером російського олігарха Деріпаски та лобістом китайських партнерів країни-агресора РФ.

Бізнесменів братів Суркісів окремі журналісти пов’язують з ОЗУ "Лужниківські". Тієї самої, що через вісім місяців після повномасштабного російського військового вторгнення продовжує контролювати декілька українських обленерго та інфраструктурних об’єктів. Подейкують, що Нацбанк України під керівництвом колишнього очільника Шевченка видав рефінанс російському ПІН-банку, яким володіють ти самі члени ОЗУ "Лужниківські".

На думку експертів, це не тільки економічне, а й взагалі екзистенціальне питання. "В нас на жаль нема еліт. В нас є "бариги". – каже "Коментарі" політолог Віталій Бала. – Ось, наприклад, подивиться на Суркісів, які разом з росіянами контролюють українські обленерго. Подивиться на їх "історію успіху". Справжні еліти у здоровому значенні цього терміну дбали би про народ. Для мене дивно, що ми ще у 2014 році, після вторгнення росіян до Криму не розірвали з ними дипломатичні відносини. За президента Зеленського, хоча й не з початку його каденції, як це було потрібно, а тільки зараз, після 8 місяців повномасштабного вторгнення, ми щось починаємо робити. З моєї точки зору ні попередня, ні чинна влада не розуміє, або не хоче розуміти, що Росія – наш ворог". 

Інший діючий російський бізнес в Україні

У 2021 році за допомогою порталу Youcontrol був складений перелік російського бізнесу в Україні. Тоді на найвищому владному рівні ще не йшла мова, що російський бізнес сплачує податки у РФ й таким чином фінансує російську збройну агресію проти України. Зараз таке в офіційному дискурсі прямо оголошується. Тож цікаво подивитися, який бізнес потрапив під санкції, а який ні.

Конкретно, було повідомлено про російське коріння таких компаній: Промінвестбанк, VS Energo, Brocard, Sportmaster, Біолік, Gloria jeans, Альпіна Паблішер, Суші майстер, BNS group, ресторанний холдінг Bulldozer group, Вімм-Біль-Данн Україна, Альфа-груп, Ernst & Young, ТОВ Електроапарат, Група ГМС, Сбербанк, Форвард банк, Орімі Україна, Космед, Група родин Фуксман та Родянських, ПАТ Вінницяпобутхім, Єрмак Голд, Venta LTD, Фрі-Сістем, Фітолек, Краматорський феросплавний завод, Житомирський м’ясокомбинат, Август Україна, Аерок, Татнефть АЗС Україна, ТОВ Прогрестех-Україна, ТОВ Артсіті, Атлант-М, Миколаївський глиноземний завод, група компаній ДКС, Анкор персонал Україна, ТОВ ВСМПО Титан Україна, ТОВ Інкомтех-проект.

При ретельному аналізі виявляється, що багато з цих підприємств поки що уникнули санкцій та уваги влади. Цікаво, що частина з наведеного вище списку стала потрапляти під санкції тільки на початку жовтня – не зрозуміло, що заважало РНБО дати відсіч російській економічній окупації протягом минулих 8 місяців з початку повномасштабного російського військового вторгнення.

Друзі Путіна в Україні

Сучасний етап протистояння України з РФ розпочався з військового вторгнення Росії до Криму. Після цього Крим було перетворено на гігантську пральну машину для брудних російських грошей, які там відмивали, користуючись статусом Криму, як "сірої зони". Взагалі, під назвою "Федеральна програма розвитку Криму та Севастополю" відмили у 2014-2020 роках близько 13 млрд доларів. Головним у цьому проекті був друг Путіна Ротенберг, який продовжує володіти ТЦ "Ocean Plaza" у Києві. Згідно з даними з відкритих джерел, головним партнером Ротенберга в Україні є Василь Хмельницький. Цікаво, що Хмельницький ще є й амбасадором китайського проекту "один пояс – один шлях" — як вже було з’ясовано, з економічних та соціальних питань війна РФ проти України – це війна Китаю та РФ проти Заходу.

Поки що влада не здійснили кроків, щоб зламати приховані схеми співпраці з російським бізнесом через офшори. Але експерти кажуть, що у цьому питанні є позитивна динаміка. На такі висновки спільноту надихнув кейс голови заводу Мотор-Січ В’ячеслава Богуслаєва.

"Взагалі, офшор – це законна можливість. Зараз усі українські олігархи користуються офшорами. Але у цієї моделі є приховані можливості. Якщо через офшори фінансується російський бізнес – це злочин, – каже "Коментарі" директор інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. — Потрібно все доводити. Я позитивно ставлюся до нещодавніх дій влади. Ось наприклад ПІН-банк, який пов’язують з ОЗУ "Лужниківські" є в свіжому санкційному списку. Нацбанк позбавив права голосу банків, у яких є російський каптал. Але, неприпустимо, що тільки через 8 місяців щось починається робиться. Можливо з обґрунтуванням необхідних дій цей процес зайняв би пару місяців, але не 8! На жаль, за цей час власники російського бізнесу вивели з під санкцій активи, перевели на інших осіб. Ще пару тижнів тому ситуація щодо російського бізнесу в Україні виглядала дивно, нічого не було зроблено. Але потім з’явилися рішення РНБО, Нацбанку, Мінюсту. Якщо ці рішення будуть проваджені та не буде ніяких схем, то я буду хвалити владу. Якщо будуть схеми, будемо про це відкрито говорити. Щодо українських бізнесменів – якщо були бізнес інтереси в РФ, то в нас 37% економіки було пов’язано з РФ, деякі речі не так легко можна було розірвати. Але якщо це оборонка – то це зрада. Мені дивно, що СБУ з 2019 року не робила нічого щодо Богуслаєва. Потрібно інший бізнес перевірити щодо продукції подвійного призначення, яка може використовуватися для вбивств українців".

Отже, на початку жовтня ми побачили декларативні рішення у напрямку позбавлення росіян можливості заробляти в Україні. Чи ці дії були піаром, перерозподілом сфер впливу чи реальною боротьбою з джерелами фінансування тероризму, покаже час.