Головна Статті Бізнес економіка Стягфляція світової економіки: перспективи та ризики для України
commentss Cтатті Всі новини

Стягфляція світової економіки: перспективи та ризики для України

З точки зору науки, світова економіка вже перебуває у стагфляції – росте інфляція та падає економічний ріст. Явище супроводжується падінням курсів головних світових валют к долару США

22 жовтня 2022, 02:55 comments1747
Поділіться публікацією:








Війна в Україні не причина, а наслідок найстрашнішого для сучасної економічної системи типу кризи. Але події в Україні будуть мати важливе значення для відновлення світової економіки та взагалі для дуже вірогідної зміни світової економічної моделі.

Стягфляція світової економіки: перспективи та ризики для України

стагфляція світової економіки та Україна

Чому настала економічна криза

"Те, що відбувається зараз – було багато разів у минулому. – каже американський економіст, інвестор-мільярдер Рей Даліо. – Минуле є ключом к тому, що відбувається зараз. Ми наближаємось до зміни світового порядку. Усі валюти дешевіють, починається здвиг парадигми. У світі почалася нова рецесія, на порозі початок стагфляції". 

Початок стагфляції у 2022 році – це логічний розвиток існуючої світової економічної системи. Історія повторюється, різниця у тому, що життя за 100 років стало набагато швидше – всі процеси також відбуваються набагато швидше.

Почалося с того, що під час зміни технологічних укладів 1910-1930 рр реальна влада остаточно перейшла від промислових виробничих еліт до фінансових. Це відобразилося утворенням Федеральної резервної системи США(ФРС США).

У ті роки, в рамках зміни технологічних укладів, було реалізовано проект "пандемія "Іспанка". Зміна укладів не відбулась бездоганно, у 1929 році почалась перша сучасна глобальна світова економічна криза – Велика Депресія. Цікаво, що саме у 1929 році отримав статус держави, суб’єкту міжнародних відносин Ватикан. Який насправді не духовний центр, а найбагатша організація світу, центр залаштункової політики, головний банк світу, у якому церкви, мечеті, синагоги – це розгалужена мережа банківських відділень для безмитного обороту коштів.

Потім в 1933 році у США для населення було відмінено золотий стандарт, золото позбавили статусу платіжного засобу. До речі, ті події мали ознаки шахрайства – золото у населення скупили по курсу 20 доларів за унцію золота, а після заборони використання золота, як платіжного засобу, встановили курс 35 доларів за унцію золота.

Здебільшого, системні протиріччя тієї зміни технологічних укладів вирішили під час Другої світової війни 1939-1945 років.

Наслідком стало утворення у 1944 році Бреттон-Вудської світової фінансової системи, згідно з якою головною та єдиною світовою валютою став долар США, а ФРС та новоутворений Міжнародний валютний фонд перетворилися на головних адміністраторів нової системи. При цьому на рівні міждержавних відносин зберігався золотий стандарт – тобто, долар США та інші вагомі світові валюти були забезпечені золотом.

У 1971 році президент США Ніксон відмовився міняти долар та інші валюти на золото за фіксованим курсом. Внаслідок почалася нова криза, яка скінчилася, точніше сказати, була заморожена у 1976 році утворенням на базі Бреттон-Вудської світової фінансової системи умовно нової Ямайської світової фінансової системи. З 1976 року було скасовано прив’язку долара та інших світових валют до золота. Гроші у всьому світі стали повністю фіатними – забезпеченими лише довірою жителів планети до урядів країн та міжнародних фінансових інститутів. Тобто долар США, як універсальний платіжний засіб – це світовий суспільний договір, який мешканці планети уклали за умовчанням, навіть не замислюючись над сенсами. Ось ця Ямайська світова фінансова система зараз перебуває у глибокій кризі, що й проявилось у вигляді стагфляції-2022.

Причиною цьому – системне протиріччя. ФРС США – це приватна установа, яка виконує функції держбанку. Сполучені Штати, як держава, позичає гроші у ФРС під відсоток, що призвело до зростання державного боргу у 2022 році до 31 трлн доларів США. Великі борги перед ФРС та МВФ мають практично усі держави світу, станом на 2019 рік сукупний борг країн світу складав 244 трлн доларів США. Не мають боргів лише три країни: Бруней, Макао та Палау.

Ситуація така, що сплатити власний борг зараз зможе не дуже багато країн. Та й сам прецедент виплати зовнішнього боргу, або, навіть, поява цього питання у дискурсі, викликає ефект доміно. Вся світова економічна система зараз побудована таким чином, що усі держави мають великі зовнішні борги, та замість сплати цих боргів лише постійно сплачують позичкові проценти по цим боргам. Час від часу беруть нові позики для подолання якихось форс-мажорів або під реалізацію нових проектів. З точки зору юридичної науки, практично усі світові держави перебувають у кабальній залежності від адміністраторів світової фінансової системи та міжнародних фінансових інститутів.

Тут і є системне протиріччя, яке загрожує існуванню сучасної фінансової моделі. Ямайська фінансова система та модель кабальної позикової залежності держав від МВФ, ФРС та інших міжнародних фінансових інститутів передбачає, що людство живе як така собі математична модель заводу замкненого циклу. Тобто, умовно беруть в борг у майбутнього, майбутніх поколінь, з розрахунком на те, що люди будуть більше виробляти та споживати і таким чином зможуть постійно сплачувати зростаючі регулярні процентні платежі по зовнішнім боргам країн. Але людство, соціум – це живі системи, а не завод.

Постійно виникають якісь кризи, конфлікти, війни. Створюються умови, коли деякі країни не можуть сплачувати проценти – наприклад, дефолт Шрі-Ланки. Тому МВФ, ФРС та інші міжнародні фінансові інститути змушені постійно втручатися – комусь списують борги, комусь реструктуризують або рефінансують. Будь-яка система – це дотримання єдиних для усіх правил. Але у світовій фінансовій системі щороку все більше зникають єдині правила для держав, все більш стає ручного регулювання з локальними змінами правил під той чи інший випадок: так накопичуються протиріччя. Коли об’єм протирічь стане критичним, сучасна світова фінансова система не зможе існувати далі.

"У сучасній світовій фінансовій системі гроші втратили співвідношення з реально виробленим продуктом. – каже "Коментарі" експерт "Української фабрики думки" Юрій Гаврилечко. – Ми маємо зараз планету Земля з фальшивими грошима, на які в реальності не можна нічого придбати, тому що емітенти грошей фальшивомонетники. Тобто, головні фальшивомонетники – це самі монетні двори. Відбувся перехід к кредитному фінансуванню будь-яких проектів – від технологічних до побутових, від побудови адронного колайдеру до купівлі автомобіля для приватного використання. Це призвело до зміни культури споживання – замість накопичень стали використовувати кредити. К 2010 року ми проїли ресурси майбутнього на 30 років вперед – об’єм світового фінансового сектору був у 30 разів більше світового ВВП. Зараз об’єм світового фінансового сектору у 60 разів більше об’єму світового ВВП. За ці віртуальні ресурси сплачують звичайні громадяни – ми з вами. Через спроби витягнути з населення гроші для забезпечення кредитних зобов’язань віртуальної сфери – середній клас бідніє. В іншому випадку доведеться визнати, що за цими величезними світовими боргами нічого не стоїть, доведеться їх обнулити. На міждержавному та наддержавному рівнях ніхто нічого не заробляє. Якщо ці борги не віддавати – ніхто не постраждає. Якщо раніше, у епоху золотого стандарту для видачі кредиту потрібно було знайти золото, щоб забезпечити вам кредит – то зараз вам просто видали кредит та сказали, що ви винні. Світова фінансова система перетворилась на дуже дивний гібрид вужа з їжаком. Але ніхто не хоче визнавати помилки".

Сучасний стан світової економіки

Після світової фінансової кризи 2008 року, світові фінансові еліти з метою вирішення питання зростання державних та корпоративних боргів зробили ставку на перехід до шостого технологічного укладу. Це викладено у книзі головного публічного ідеологу цього проекту, голови Всесвітнього економічного форума Клауса Шваба "Ковід 19: велике перезавантаження".

Але якщо після заходу "пандемія Іспанка" 1918-1920 років світова економічна криза "Велика Депресія" розпочалася через 9 років, то у сучасному набагато швидшому світі велика світова рецесія почалася одразу після краху проекту "пандемія ковід-19" та краху проекту переходу до шостого технологічного укладу. До речі, на думку експертів, ми спостерігаємо не провал проекту переходу – у цього проекту з самого спочатку не було шансів.

"Ситуація дійсно важка, з-за пандемії світова економіка в жахливому стані, розірвалось багато економічних ланцюжків. – каже "Коментарі" доктор економічних наук, народний депутат Верховної Ради V-VI скликань Олексій Плотніков. – Війна, розв’язана РФ проти України, це підштовхнула. Взагалі, у світі спостерігається не лише стагфляція, а й дефістагфляція – тобто у світі з’явився дефіцит чіпів, електроніки. Але світ не перший раз стикається з кризами. Вийде з іншим співвідношенням сил, з іншими центрами впливу".

При розгляді сучасної рецесії, ми бачимо спільні риси у стагфляції 1970-1980 років з кризою-2022. Тоді вона відбулась здебільшого через оголошення нафтового ембарго країнами ОПЕК проти США та союзників у відповідь на підсумки "Війни Судного дня" між Ізраїлем та Египтом. Нафта подорожчала з 3 до 12 доларів, що було дуже болісно для економіки США. А до цього, після скасування золотого стандарту президентом Ніктосом, ФРС за домовленістю з Урядом США надрукувала багато незабезпечених грошей, що підштовхнуло інфляцію. Економіка падала, зростало безробіття. Далі дефіцит товарів збільшувався, інфляція зростала, економіка ще занепадала – практично жахливе замкнене коло.

Ту кризу вирішив голова ФРС тих часів Пол Волкер, який жорстко підвищував процентну ставку, внаслідок чого інфляція у США впала до 3%. Розплатилися за це добробутом всього населення США, рівень безробіття тоді зріс до 11%.

Зараз ми спостерігаємо те саме – у 2020-2021 роках ФРС за домовленістю з Урядом США надрукувала велику кількість незабезпечених грошей в рамках проекту "пандемія ковід-19". Також через цей проект були підірвані логістичні ланцюжки у світі, у ручному режимі багато галузей світової економіки було на деякий час призупинено. Почався дефіцит, галузеві кризи, що у подальшому призвело до початку занепаду економіки США та світової економіки в цілому.

Тому, с точки зору економічної історії та економічної науки, стагфляція не могла не початися у 2022 році.

У 1979-1983 Волкер переміг стагфляцію в умовах, коли у світі не відбувалось жорстких заходів зі зміни технологічних укладів, більш того, не в умовах, коли проект зміни технологічних укладів провалився. Сучасний голова ФРС Джером Пауел поки що у боротьбі зі стагфляцією діє за рецептами Волкера – ФРС протягом 2022 року збирається рекордно підвищити процентну ставку до 3,75-4%.

Є ще один збіг – внаслідок подорожчання нафти у США в 1970-1980 роки фактично було зруйновано велику частину американської автомобільної промисловості, що вплинуло й на суміжні галузі – з’явився "Іржавий пояс" США, депресивний постіндустріальний регіон. Так сталося тому, що до кризи 1970-х мешканці США полюбляли потужні вітчизняні авто з великими двигунами. Під час кризи вони для економії були змушені купувати японські малолітражки. На цьому тренді ринок США заполонили інші дешеві японські товари, що було болісно для кризової економіки США тих часів. Відбулася торгова війна між Японією та США, яка скінчилась на користь економіки США укладенням Плазської угоди 1985 року.

Торгова війна між США та Китаєм у часи Трампа та зараз – це те ж саме, що й торгова війна між Японією та США 1970-1980 років. Більш того, обидва рази цим питанням займалися одні й ті ж амерканські високопосадовці – Роберт Лайтайзер та Ларрі Кудлов.

Отже, попри заяви деяких економістів, війна в Україні є не причиною світової рецесії, яка відбувається у найбільш жорсткій формі стагфляції, а наслідком.

Причина в тому, що Китай з його системою "соціального кредиту" був полігоном для "нової нормальності" шостого технологічного укладу, а РФ була сировинним придатком Китаю. Не маючи власних проектів майбутнього після провалу проекту Шваба, Китай та Росія втратили все. Тому вторгнення РФ в Україну – це війна Китаю та Росії проти України як носія здорових сенсів майбутнього, які не сумісні зі старими та новими провальними моделями. Їх війна проти  Заходу в цілому. З метою як максимум знищити Захід, як мінімум – хоч про щось домовитися з ним.

Також війна проти України та світова стагфляція – це реакція на крах глобального світового проекту. Глобалізація – це стандартизація, уніфікація. Одним з стандартів цього проекту було домінування китайського ширвжитку та його руйнівного впливу на національні економіки, існування яких не передбачалося проектом шостого технологічного укладу. Китайський проект "Один пояс – один шлях", який включав в себе як елемент інфраструктури Кримський міст,  також був одним з його фрагментів. За сукупністю всіх факторів, Китай, який поки що за статистикою — друга економіка світу з ВВП у 18 трлн доларів станом на 2021 рік, опинився у 2022 році в ситуації неможливості подальшого існування.

 


"Фінансове становище Китаю має усі ознаки наближення катастрофи. – каже російський аналітик Анатолій Несміян. – "Поганих" іпотечних боргів у Китаю накопичилося близько 3 трлн доларів. ВВП усієї РФ менше, ніж об’єм "поганих" іпотечних боргів у Китаю. Другий квартал 2022 року для китайського ВВП став катастрофічним: його ріст склав лише 0,4% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Для Китаю 5% — це мало, а 0,4% — це вже ні у які ворота".

Тобто, Китай вже не може обслуговувати зовнішній борг, який ще до початку банківської кризи та незадовільного росту ВВП станом на початок 2022 року складав 265% от ВВП. Відповідно, з’їзд компартії Китаю – це не переобрання Сі Цзіньпіня керманичем на третій термін. Це нарада як вирішити те, що немає рішення, на тлі російського вторгнення в Україну, на яке в Китаї мали великі сподівання.

До речі, скандальні заяви Ілона Маска — це додатково підтверджують. Маск зріс як бізнесмен завдяки використанню дешевої праці на китайських фабриках та доступу до рідкісноземельних металів з китайського району екологічної катастрофи Баян-Обо. Це дуже важливі складові для успіхів Маска, які він отримав завдяки встановленню добрих відносин з компартією Китаю. Тому Маск й виступає з заявами, які грають на користь Китаю та його сировинного придатку Росії. Більш того, рекордна капіталізація компаній Маска – це спекулятивна бульбашка, яка дуже чутлива до світової фінансової кризи.

Отже, ймовірно, що скоро одна з потужніших економік світу – Китай, рухне. В першу чергу це вплине на країну-агресора РФ, яка зараз є сировинним придатком Китаю, та на Беларусь, яка, за словами Лукашенка, перетворилася на цех зі зборки різних товарів з китайських комплектуючих. Та й взагалі, не дивлячись на згасання економічних зв’язків між Китаєм та іншими країнами світу після 2020, криза та крах Китаю вплинуть на більшість інших держав.

"Я не думаю, що Китай рухне, тому що цю економіку немає чим замінити, – каже "Коментарі" експерт "Української фабрики думки" Юрій Гаврилечко. – Європа перенесла до Китаю багато виробництв, щоб комфортніше жити та зменшити витрати. Європейським працівникам потрібно було платити більше, китайським менше. Тому, якщо зараз припинити виробництво, європейцям навіть нічого буде носити з одягу. Зараз тільки Швейцарія забезпечує себе усім необхідним власного виробництва, окрім автомобілів. Президенту США Трампу не дуже вдалось повернути виробництво у США. Не було консенсусу в елітах, тому що таке рішення передбачало серйозну зміну соціальних проектів. Замість утримування бомжів соціальними виплатами потрібно було їх відправляти на роботу. Чи погодились би бомжі замість "життя на халяву" йти працювати? Й що робити з тими, хто не погодиться? Утилізувати? Так це громадянська війна. Чи готові США піти на таку війну в середині країни? Але, дуже ймовірно, що Трамп повернеться у Білий дім та спробує знову якось розв’язати внутрішні економічні питання. Тому що внутрішній порядок денний у США все гірше. Байдену не пробачать інфляцію у 9%. Те, що долар міцнішає – це створює спокійну гавань для зовнішніх та внутрішніх фінансових агентів, але це печально для громадян США, тому що все дорожчає. Це фактор, який робить дуже ймовірним повернення Трампа у Білий дім".

Можливий крах Китаю та роль локалізації у подоланні економічної кризи

Навіть без фактору Трампа ймовірність краху Китаю, з огляду на важку кризу світових фінансових та економічних систем, у яких Китай був важливою неінтелектуальною частиною, все ж такі достатньо вірогідна. Такий розвиток подій можна розглядати як один з кардинальних варіантів рішення сучасної світової кризи.

"Якщо рухне Китай, інші країни дуже швидко розвернуть власне виробництво, — продовжує Юрій Гаврилечко. – Виникне нова система розподілу праці. Різні країни візьмуть на себе виробництво різних груп товарів. Остаточно впаде Ямайська фінансова система, їй на зміну прийде нова система. Потрібно буде одразу вирішити, хто й за що буде їх купляти. Виникнуть нові схеми оплати труда й вартості робочої сили. З’явиться нова система розподілу багатств. Знов почнуть обговорювати такі ідеї, як оподаткування транзакцій та базовий безумовний дохід. Тому що для внутрішнього ринку потрібен формат наповнення внутрішнього ринку. У грошей в цій новій реальності обов’язково буде прив’язка. Я маю сумнів щодо повернення золотого стандарту, але прив’язка обов’язково буде – щоб убезпечитися от гіперінфляції на кшталт Веймарської республіки або Зімбабве. Найбільш логічною була б прив’язка об’єму емісії до об’єму виробництва. Наприклад, машина коштує 1000 умовних одиниць – з них 30 йде державі, 970 іншим учасникам процесу. Але щодо такої прив’язки маю сумніви. Дуже ймовірно, що з’являться енергогроші – прив’язка грошей до об’єму виробленої електроенергії". 

Навіть без фактору Китаю, локалізація виробництва – це зараз, на думку експертів найкращий варіант вирішення економічних питань.

"Рецепт для усіх країн фактично однаковий – "приземлити" на власну територію виробництва з прив’язкою до власних природних та трудових ресурсів. – каже економічний експерт Андрій Гарнат. – Заздалегідь обміркувати логістичні маршрути до ринків споживання товарів".

Курси валют та економічна ситуація в Європі в форматі стагфляції

В умовах, коли у світі почалась стагфляція, а умовно друга економіка світу за основними показниками в стані катастрофи, відбувається послаблення головних світових валют, зокрема євро та фунта стерлингів щодо долара США. Спостерігається підсилення кризи у країнах ЄС. На думку експертів, якщо Україна вже зіштовхнулась з війною через світову фінансову кризу, то розвинуті країни Заходу це очікує у майбутньому.

Проте, у послабленні валют є й позитив. Товари стають дешевше, підвищується їх конкурентоспроможність.  Однак, у Європі особливо немає національного виробництва. Це наслідок того, що Європа та США перенесли більшість виробництв у країни Третього світу у рамках боротьби за екологію. Але це працює до тих пір, поки країни Третього світу готові отримувати "фантики".

З огляду на те, що відбувається глобальна фінансова криза, а Ватикан – це найбагатша організація та найбагатший банк, є точка зору, що створення умов для війн у Європі та війна в України є реакцією на світову кризу з боку двох найбільш впливових у минулій епосі груп.

"Росія, Вірменія, Іран, Китай, Германія, Франція – це проекти Ватикану, проти них зараз США та Великобританія. Україна стала місцем прикладення зусиль англо-саксонських еліт проти Ватикану, щоб зруйнувати гегемонію Ватикану у Європі на користь США та Великобританії, та в рамках глобальної гри за контроль над логістичним шляхами світу, що є головним для 21 століття. – каже президент канадського аналітичного центру Consultations on international policy and economy Фікрет Шабанов. – За цим сценарієм, Євросоюз у його сучасному вигляді буде зруйновано, а Україна за підтримки США та Великобританії стане новим лідером Європи. Саме тому зараз Німеччина та Франція за лаштунками діють не на користь України, а США та Великобританія навпаки надають серйозну допомогу".

Україна в умовах стагфляції та після війни

Під час зміни епох, в умовах величезної світової кризи Уряд України поки що реагує на це достатньо сумнівним рішенням провести нову велику приватизацію, а Нацбанк вживає заходів, щоб забрати у населення готівкову валюту та спонукати відкривати безготівкові депозити.

"Я не згоден що стагфляція зараз у всьому світі. Поки що її ознаки є в економіках США та Німеччини. А тому зарано коментувати політику Нацбанку, тому що там зараз нове керівництво. – каже "Коментарі" директор економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін. – Політика ще не узгоджена. До колишнього керівництва Нацбанка було багато питань, а всередині НБУ існував конфліктів інтересів, який полягав у поєднанні функцій регулятора макростабільності та банківського сектора".

На думку Анатолія Амеліна достатньо ризикованою виглядає й ідея Нацбанка України дозволити громадянам купувати безготівкові долари США за фіксованим курсом НБУ за умови того, що вони ці гроші три місяці будуть тримати на спеціальних рахунках, а тільки після цього можуть використати.

Зі сторони це виглядає як дозвіл від держави громадянам заробити по 4-5 гривень з кожного долару за умови використання депозитної програми. Ця ініціатива достатньо популярна серед українців – нових безготівкових доларових депозитів в Україні станом на 5 жовтня відкрито на 300 млн доларів США. Колишнє керівництво Нацбанку пояснювало її тим, що таким чином прагне знизити попит на доларову готівку та підвищити попит на безготівковий долар.

"Це крок Нацбанка з акумуляції валютних ресурсів. – пояснює Анатолій Амелін. — Субсидують такі процеси експортери, тому у цього рішення є ознаки несправедливого підходу. Але зараз воєнний час, тому можуть використовуватися різноманітні нестандартні підходи до вирішення проблем. Ризик того, що не всі зможуть забрати гроші з фіксованих тримісячних доларових депозитів є. Ступінь непередбачуваності в економіці зараз дуже високий".

Взагалі, за умов збереження сучасної політики та сенсів, якими керується нинішня українська влада, ситуація для України достатньо песимістична. Всесвітній банк прогнозує зростання рівня бідності в Україні до 55%. Це попри те, що кейс відновлення інфраструктури України цікавий для інвесторів.

"Станом на зараз, в Україну інвестори вкладати гроші не будуть, хоча їх дії можуть виглядати як інвестиції в Україну. – каже експерт Юрій Гаврилечко. – Допомагати будуть частково. Будувати мости та будинки будуть їх компанії. Працювати буде їх техніка. Нам залишаться борги за це та артефакти матеріального характеру. Тим більше, з 2014 року, попри розмови попередньої влади про децентралізацію, у органів місцевого самоврядування згідно з бюджетним кодексом немає прав створювати фонди для місцевих програм розвитку. Тобто навіть немає механізму прийняти гроші з Заходу, у випадку, що вони будуть надаватися на відновлення інфраструктури. Тому перша задача – це відповідні зміни на законодавчому рівні".

Окрім того, відновлення та розвиток власного виробництва – це одне з головних завдань для України у нинішніх обставинах.

"Потрібно проводити ресурси через більшу кількість перерозподілів, при цьому задовольняти максимум потреб споживачів, – каже економічний експерт Андрій Гарнат. – Таким чином можливо піднятися на вершини ланцюжків доданої вартості, зміцнити власний добробут на довгий період, а також, підсилити економічну безпеку та суб’єктність. У підсумку, зайняти найкраще місто за столом нового технологічного укладу".

Отже, після перемога над російською навалою українців ще чекає багато праці, щоб жити в тій країні, за яку вони воювали. До речі, український президент Леонід Кучма казав: "Як буде в Україні – так буде й в світі", тому, можливо, від того, як відбудеться відродження України залежить більше, ніж це здається на перший погляд. 



Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
comments

Обговорення


Новини