Нова приватизація держмайна під час війни

Уряд Дениса Шмигаля у 2022 році зробив найбільшу за власну каденцію передачу державного майна на приватизацію — більш 800 об’єктів, які оцінюються в 45 млрд гривен. Так Уряд фактично оголосив вихід держави з цілих галузей української економіки. Відбувається це в умовах успішного контрнаступу ЗСУ та ескалації на фронті – тобто в умовах, коли не має особливої уваги до приватизаційних процесів з боку суспільства. На думку експертів, велика приватизація під час війни – це зовсім не той крок, яким можна вирішити сучасні економічні питання України.

Новий етап великої приватизації в Україні під час війни

Кому вигідна нова приватизація

В ідеалі приватизація, як явище, повинна створити умови для з’явлення та зміцнення умовного середнього класу, появі в національній економіці успішних підприємців різного рівня, збільшення можливостей для усіх громадян. В обмін на це підвищується відповідальність громадянина за своє життя, остаточно руйнується умовно радянська модель, де мільйони людей працювали "від сходу та обіду" за фіксовану зарплатню, не маючи мотивації робити краще та створювати продукт більш високої якості. На жаль, такої приватизації в Україні не відбулось.

Під час попередніх хвиль приватизації Україна зазнала пограбування, були знищені або розкрадені цілі галузі економіки. З’явилися так звані олігархі, фінансово-промислові групи. Замість умовно ринкової економіки виникла умовно феодально-компрадорська економіка. На державному рівні й досі не було здійснено ефективних кроків щодо розв’язання цієї проблематики. Взагалі, після активізації війни України з РФ, з 24.02.2022, багато українців втратили роботу, бізнеси, житло, близьких та друзів. Чи зможуть ці люди зараз придбати собі якісь об’єкт державної власності? З іншого боку, представники так званих фінансово-промислових груп, а також іноземні бізнесмени мають можливості на цьому "великому розпродажу" придбати значну частину суб’єктів української економіки, що навпаки може призвести для загострення проблеми "феодально-компрадорської моделі економіки" для України.

Цікаво, але фактично водночас з оголошенням нової великої приватизації стало відомо, що створення в Україні нової структури -Бюро економічної безпеки скінчилось провалом. Тобто Уряд оголошує приватизацію в умовах, коли держава не має працюючого органу аналізу та контролю у економічній сфері, не може ефективно контролювати сплату податків та дотримання законодавства різноманітними суб’єктами економічної діяльності. Фактично, продовжується розвиток умовної системи, яка з самого початку була відбудована на правилах негативного відбору.

"В Україні змінилось шість президентів, а система в цілому залишилась старою радянською. Тому у приватизації з 90-х й до вересня 2022-ого є одні й ті самі три питання. – каже "Коментарі" колишній фахівець з приватизації Ялтинської міськради, депутат Верховної Ради V та VI скликань Олександр Чорноморов. – Перше – приватизація повинна здійснюватися чітко в правовому полі, на досконалій законодавчій базі. Чи є це зараз? Чи працює зараз Верховна Рада над рішенням цього питання? Наприклад, в нас досі не має законодавства щодо майна профспілок, що дозволяє реалізовувати корупційні схеми та заохочує різноманітні зловживання. Друге – повинна здійснюватися реструктуризація. Тобто відомчі санаторії, магазини, інші невиробничі активи потрібно відокремлювати та приватизувати як самостійні об’єкти. Цього не відбувається. А це створює умови для появи монополій – тієї самої олігархізації країни, коли декілька осіб з своєрідними "історіями успіху" контролюють основні галузі держави. Третє – повинні бути прозорі умови для конкурсів. Але сьогодні активно дискутується той факт, що голова Фонду держмайна Рустем Умеров нібито наближений до Ріната Ахметова, Романа Абрамовича та саудівського принца. А його заступник Дмитро Клименков – нібито до Ігора Коломойського. Виникає питання – у чиїх інтересах ці люди будуть писати умови приватизаційних конкурсів? На жаль, в рамках діючої системи, навіть якщо грамотну, порядну та професійну людину запросити в якості приватного власника підіймати колишнє держмайно, то таку людини за місяць з’їдять ті, хто багато років годується з існуючих правил гри".

"Ще при здійсненні приватизації у нас здебільшого ігнорують питання соцзахисту працівників, збереження та створення нових робочих місць, – додає Олександр Чорноморов. – Взагалі, не має аналітики та стратегічного мислення щодо розвитку української економіки. Наприклад, в Ізраїлі є міністерство стратегічного планування. Там перед прийняттям рішень аналізують кілька варіантів різного розвитку подій внаслідок рішення. В нас, на жаль, на державному рівні такого зараз немає".

У цей же час виникнення дискурсу навколо великої приватизації каже про оживлення в Україні тих політичних процесів, які у першу чергу ґрунтуються на економічних факторах. Є точка зору, що нинішня нова велика приватизація відбувається в першу чергу на користь та під контролем діючої влади, а вплив окремих олігархів насправді менший, ніж це здається.

"Немає жодних прямих доказів, що виходець з фракції "Голос" Умеров близький до Ахметова. – каже "Коментарі" політолог Володимир Фесенко. – Взагалі, для української політики дуже дивно виглядає ідея, що в однієї структурі можуть бути одночасно представники Ахметова та Коломойського та якось керувати, враховуючи інтереси й того, й іншого. На мою думку, активізація розмов навколо теми великої приватизації може бути вигідною Коломойському. Не секрет, що Коломойський з давніх часів мав відношення до контролю над Укрнафтою та іншими серйозними державними активами. Мабуть, щось відбувається у цьому напрямку – з цим й пов’язані роозмови про те, що керівництво Фонду держмайна діє в інтересах того, чи іншого олігарха. Взагалі, вочевидь, що відбуваються економічні процеси, які чіпляють інтереси опонентів чинної влади, тому велика приватизація та процеси навколо неї будуть використовуватися для критики влади".

Що планують продати під час великої приватизації

"Великі надії покладаються на гіганта спиртової галузі "Укрспирт". Вартість активів підприємства у 2020 році становила 1,2 млрд грн, дохід – 1,8 млрд грн. – каже юридичний радник Transparency International Ukraine Андрій Швадчак. - Виробничі майданчики "Укрспирту" інвестиційно привабливі, бо працюють, мають комунікації і транспортну інфраструктуру. Вони можуть бути привабливими для бізнесу, що релокується з небезпечних регіонів.

До війни ФДМ прогнозував, що продасть майно спиртових заводів ДП "Укрспирт" та концерну "Укрспирт" за майже 2 млрд грн. Це вірогідна цифра. За даними "Prozorro.Продажі", кінцева вартість такого майна на аукціонах у 2021 році в середньому зростала вдвічі – найбільше на 326%. Трохи поступається вартістю активів АТ "Хліб України" (1,2 млрд грн) – колись провідний оператор на ринку зерна, у галузі виготовлення хліба та борошна. АТ володіє комбінатами та елеваторами майже в кожній області країни".

Спроба продати "Укрспирт" та "Хліб України" викликає багато запитань, оскільки у більшості економічних доктрин виробництво хлібу та спирту вважаються стратегічно важливими для держави напрямками. Наприклад, з підакцизних товарів, до яких відносяться й більшість виробів зі спирту, держбюджет України отримав в вересні 2022 року 1 млрд гривень – це майже 10% усіх коштів, що держбюджет отримав від великих платників податків. Можливість впливати на ціни на хліб для населення та на ситуацію на ринку хлібобулочних виробів в цілому в умовах війни та під час післявоєного відновлення теж є одним з стратегічних інтересів держави.

Ще "ласими шматками" нової приватизації вважаються завод порошкової металургії у Броварах, ДП "ДПІ Кривбаспроєкт", яке спеціалізується на аналітичних, дослідницьких, інжинірингових і проєктних роботах у сфері видобутку та переробки мінеральної сировини, ДП "УкрНТЦ "Енергосталь", яке проєктує та реконструює гірничо-металургійні та машинобудівні об'єкти, ДП "Львівське спеціальне конструкторське бюро "Топаз", яке понад 20 років виробляє ювелірну та сувенірну продукцію

Також цікаво те, що ініційовано великий розпродаж та ліквідація держмайна наукової галузі – продають 31 об’єкт, ліквідують 20. На тлі скандалів зі спробою Китаю придбати українське підприємство "Мотор-Січ" виникають нові питання. Чи передбачено захист української інтелектуальної власності та наукової інфраструктури від поглинання, наприклад, визнаним нашими партнерами США стратегічною загрозою Китаєм, чиїм сировинним придатком є країна-агресор РФ? З іншої точки зору, навіть за відсутності зовнішніх загроз проста перебудова державної наукової та виробничої інфраструктури у торгівельні центри та багатоповерхову житлову забудову виглядає досить сумнівно з точку зору стратегічного розвитку держави.

Окрім великих активів продають й багато об’єктів, які потенційно мали б бути цікаві малому та середньому бізнесу. Серед них є екстравагантні лоти – як оренда приміщення вестибюлю будівлі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, так і різноманітні об’єкти, які потенційно можуть бути цікаві громадянам для запуску виробництв та розвитку бізнеса. Цей перелік щодня доповнюється новими лотами. У разі, якщо держава здійснить кроки на користь середнього класу, це може позитивно вплинути на економіку.

"Приватизацію держмайна потрібно ділити на велику та малу, це два різних процеси. – каже "Коментарі" економіст Олексій Кущ. – Мала приватизація під час війни може дати ефект для малого та середнього бізнесу. Це продаж транспорту, складів, нежитлових приміщень. Але головне — не розглядати це як джерело доходів. Це тільки стимул для розвитку малого та середнього бізнесу, зняття з держави витрат на утримування об’єктів".

"Взагалі, малу приватизацію можна розвивати, – продовжує Олексій Кущ. – Наприклад, продавати деякі об’єкти за 1 гривню під гарантії профільного використовування. При цьому створити пакет стимулів: підприємець купує об’єкт у провінції і тоді має можливість отримати пільговий кредит у держбанку під виробництво. Також запровадити пільговий період для сплати податків. Виконана таким чином мала приватизація може допомогти економіці під час війни".

Кому вигідна приватизація

Великий розпродаж держмайна відбувається в умовах, коли українська економіка переживає кризу, а виконання державою своїх зобов’язань перед громадянами значно залежить від допомоги західних партнерів України.

"Без урахування грантів від міжнародних партнерів, доходи покривають менш ніж 60% витрат сектору держуправління(це держбюджет, місцеві бюджети та пенсійний фонд). – каже головний економіст інвестиційної компанії Dragon Capital Олена Білан. – Чим більш ми отримаємо від іноземних партнерів – тим краще, але й 38 мільярдів доларів виглядає достатнім об’ємом. Уряд розраховує, що ця сума надійде у вигляді займів, це може створити проблеми з точки зору динаміки держборгу, оскільки тоді співвідношення боргу до ВВП може досягти позначки у 100% відсотків та навіть більше, в залежності від курсу гривни та динаміки ВВП. На мою думку, частина фінансування буде надходити у вигляді грантів. Наприклад США надає фінансування саме у вигляді грантів".

Ця ситуація в економіці повинна спонукати Уряд шукати рішення, щоб у найшвидший термін позбавити економіку від фінансової залежності та створити умови для післявоєнного відновлення з огляду на весь досвід минулих років. Але нова "велика приватизація" не виглядає кроком для вирішення цих задач, тим більш, орієнтована виручка від розпродажу у вигляді 45 млрд грн взагалі не вирішує жодної із фінансових проблем. Більше того, ця сума на порядок менша тих грошей, які б можна було за допомогою цих активів заробити на користь держави та громадян.

"Велика приватизація дуже чітко корелюється з надходженням іноземних інвестицій у економіку, – каже "Коментарі" фінансовий аналітик Олексій Кущ. – Найбільші обсяги інвестицій були у 2004-2005 та 2010-2012 роках – саме й тоді були найбільші обсяги надходжень від приватизації. Це портфельні іноземні інвестиції. Вони корелюються з рівнем розвитку економіки та суверенними ризиками. Тому, велика приватизація під час війни – це абсурд. Складно знайти групу, яка буде зараз вкладати сюди гроші. Тим більше, державна власність здебільшого у такому стані, що потребує реновації, тобто придбавши велику держвласність окрім самої покупки там буде потрібно вкладати ще й значні гроші у суттєву модернізацію об’єкту".

Під час війни ідея великої приватизації взагалі виглядає абсурдно й з точки зору державних інтересів.

"Під час війни або кризи державі потрібен інструмент для реалізації власної промислової політики, – продовжує Олексій Кущ. — Це контрциклічна політика, а її інструментами є держбанки, інститути розвитку, держкомпанії. На Заході в умовах кризи держава навпаки купує власність для підтримки економіки. У Германії під час кризи держава купувала пакети акцій Люфтганзи, у США ФРС США купували пакети акцій корпорацій. У нас же фактично розпродажем у вигляді нової приватизації ріжуть кур, що несуть золоті яйця.

Наприклад, спиртзаводи. В нас є зараз проблеми з експортом аграрної сировини. Нам потрібно переходити до переробки, щоб створювати конкурентоспроможну продукцію з доданою вартістю. На мікрорівні – це видача грантів на створення переробних підприємств. На макрорівні – об’єднання спиртзаводів в державну біотопливну компанію. Це створить потужний попит на сировину. Підтримає внутрішні ціни та внутрішні ціни на аграрну сировину. Це також дозволить підсилити енергетичну незалежність України. 30% біопалива можна було б використовувати на потреби армії, замінити їм імпортне пальне. В нас же зараз відбувається все навпаки – спиртзаводи скуповують крупні виробники горілки, щоб отримати ліцензії. А потім ріжуть ці заводи на металолом".

Експерт згоден з тим, що зараз, фактично, Уряд намагається розпродати активи та один раз отримати гроші, замість того, щоб модернізувати держвласність для подальшого регулярного отримання доходів. Це виглядає як спроба, з якихось причин залатати якісь дірки, а всі проблеми, які виникнуть внаслідок втрати активів, перекласти на наступних керманичів, яким з цим доведеться зіштовхнутися через деякий час.

"Зараз ріжуть цілі кластери – каже Олексій Кущ. – В умовах, коли під час війни держава багато позичає. Це потрібно буде віддавати, тому держвласність, підприємства, цілі кластери економіки – це інструменти, щоб потім регулярно заробляти гроші та мінімізувати тиск на економіку, з меншими потрясіннями впоратися з повертанням воєних позик".

Також з боку Уряду та чинної влади досі не було чутно про програми відновлення територій після деокупації – Криму та Донбасу. Не було аналізу, які підприємства та цілі галузі вже зараз потрібно готувати під ось таке відновлення, як це організувати так, щоб це найбільш ефективно підживило економіку України. Чи можливо є якісь негласний план зруйнувати та розпродати державне майно, щоб дати заробити на відновленні України якимось іноземним корпораціям, фінансово-промисловим групам з сумнівними історіями успіху, третім особам, яких мало турбує сила та самостійність економіки України.