Рубрики
МЕНЮ
Ярослав Волков
У нинішньому році взаємодію України і Міжнародного валютного фонду (МВФ) проходить в уповільненої формі. На адресу Києва з боку МВФ чуються ввічливі нагадування про недостатньо ефективному проведенні реформ. У свою чергу, нинішня українська влада стверджує, що самі гроші не так вже й важливі, головне — продовження співпраці.
Співпраця України та МВФ. Колаж: Д. Романюк/Comments.ua
Україна співпрацює з МВФ з 1992 року. За цей час було укладено 10 кредитних угод. Два кредиту МВФ надавалися із застосуванням механізму розширеного фінансування, ще 8 — за механізмом stand-by ( "напоготові").
Всього за цими угодами Україна повинна була отримати понад 5 млрд SDR ( "спеціальні права запозичення"), але в підсумку МВФ перерахував тільки 21,9 млрд SDR, що складало тоді понад 31 млрд дол. Основна причина затримки або відмов перерахування коштів — невиконання Києвом ряду умов отримання кредиту, серед яких — повільно проводяться (або взагалі не здійснені) реформи.
Перший раз Україна отримала гроші МВФ в 1994-1995 рр., Сума становила 760 млн дол. Співпраця проходило за програмою системної трансформаційної позики, офіційно кошти були спрямовані на підтримку платіжного балансу української держави.
У травні 1996 року Україна отримала від Фонду близько 600 млн SDR (близько 850 млн доларів).
Потім стартувала трирічна програма stand-by на загальну суму 2,9 млрд грн, однак по ній Київ вибрав тільки 1,9 млрд грн. У 1998 році МВФ програму зупинив, але в той же час під час фінансової кризи "зглянувся", і Україна отримала ще один масштабний кредит, що врятувало її від дефолту.
Гроші були перераховані по "механізму розширеного фінансування".
Дана програма стартувала восени 1998 року і тривала до 2002 року. Із запланованих 2,6 млрд доларів Україна отримала лише 1,6. Проте, щоб уникнути дефолту, на думку багатьох експертів, котрі аналізували результати президентських виборів 1999 року, зіграло дуже важливу роль в переобранні Леоніда Кучми на другий президентський термін.
У період "пізнього Кучми" (2002-2004 рр) і після "помаранчевої революції" аж до 2008 року українська влада обходилися без кредитів МВФ, хоча і продовжили співпрацю з цією організацією, отримуючи технічну допомогу.
Була затверджена програма "Попереджувальний stand by" на суму 605 млн дол, але гроші повинні були виділятися в разі погіршення ситуації з платіжною системою або золотовалютними резервами України. Цього не сталося, тому керівництво країни вирішило цього разу гроші не просити.
"Безкредитних" відносини України і МВФ тривали до світової фінансової кризи 2008 року, який, як ми пам'ятаємо, стався восени. У той час МВФ надав Києву рекордний на той час займ на суму понад 16 млрд дол. (11 млрд SDR), при цьому частина суми (3 млрд SDR) була перерахована в резерви Національного банку України.
За цією програмою Київ отримував вагому частину коштів саме в держбюджет. Варто зазначити, що МВФ так надходить вкрай рідко, вважаючи за краще перераховувати гроші в золотовалютні резерви країн-партнерів.
Влітку 2010 року, вже за президентства Віктора Януковича Україна уклала з МВФ нову угоду — на 10 млрд SDR (понад 15 млрд дол.), Проте через невиконання умов МВФ ці кошти також не були обрані повністю.
За умовами МВФ, уряд Азарова зобов'язувалося ввести ринкові ціни на газ для населення, але, щоб не обвал і без цього просідає рейтинг Януковича і Партії регіонів, всіляко відкладав цей процес.
У 2014 році після трагічних подій на Майдані, втечі Януковича в Росію і що послідували за цим зміни влади, анексії Криму і початку бойових дій на Донбасі Україна знову змушена співпрацювати з МВФ. Нова влада звертається з проханням про термінову фінансову допомогу.
У квітні 2014 року Україна і МВФ домовилися про нову програму на суму близько 11 млрд SDR (15,1 млрд доларів). Частина коштів за цим договором (3 млрд доларів) була, як і під час кризи 2008 року, перерахована безпосередньо в бюджет країни.
При президенті Петра Порошенка в умовах триваючої війни і мінливих урядів економіка довго не могла досягти стабільності.
У березні 2015 року Київ приймає рішення попросити додаткові кошти. Нова програма фінансування передбачала рекордну суму в 12,348 млрд SDR. Було здійснено 4 траншу, але в цілому Україна через невиконання умов Фонду отримала менше половини спочатку обумовленої суми.
Останнє перерахування від МВФ Київ отримав тільки в 2018 році після рішення влади про підвищення цін на газ для населення.
В кінці того ж року діюча програма була замінена новою stand-by: за її умовами, Київ повинен був отримати 4 млрд доларів, проте незабаром в нашій країні знову змінилася влада, а гроші так і не були перераховані.
Варто нагадати, що напередодні президентської кампанії 2019 року артист Володимир Зеленський устами головного героя фільму "Слуга народу" послав представників МВФ за відомою адресою. Проте, вигравши вибори, вже президент Зеленський не став використовувати на адресу Фонду настільки експресивну риторику, а навпаки — заговорив про продовження співпраці. На жаль, далі розмов справа поки не просунулася.
Примітно, що саме на початковий період його правління в 2019-2020 роках настав пік виплат боргів України перед МВФ, які накопичилися за попередні роки. Згідно з даними НБУ, планові валютні виплати Києва в цей звітний період склали близько 17 млрд доларів.
В кінці 2020 року — початку 2021 рр. відбулося значне підвищення цін на комунальні послуги, що призвело до хвилі протестів в ряді міст України, прозваних "тарифним майданом". Особливо примітний той факт, що одним з передумов для збільшення вартості послуг ЖКГ стало саме співпраця з МВФ. І дійсно, одним з ключових вимог цієї організації є підвищення цін на комунальні послуги до ринкових. Однак тарифи зросли, а нових грошей МВФ Україна до сих пір не отримала.
Зараз "слуги народу" хоча і говорять про важливість взаємодії з Фондом, але підкреслюють, що "гроші не так важливі, як сама співпраця".
Аналітик компанії "Центр біржових технологій" (ЦБТ) Максим Орищак зазначає, що вигода співпраці України з МВФ полягає не тільки в наявності додаткових коштів, які можна пустити на розвиток економіки країни. На його думку, в першу чергу це спроба отримати зовнішнє регулювання і знизити рівень впливу олігархії на внутрішню ситуацію в країні.
Експерт звертає увагу, що в нашій державі суди підвладні олігархам, а не тільки Букві Закону. І наявність контролю з боку Європи може знизити рівень корупції в країні.
У той же час, на думку аналітика ЦБТ, є і негативна сторона співпраці з Фондом. Вона полягає в тому, що країна буде набирати нові кредити, і по ним в якийсь момент все одно доведеться платити.
У свою чергу, президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що співпраця з Міжнародним валютним фондом давно вже стало популізмом і маніпулятивної темою.
Подібної думки дотримується і український фінансовий аналітик Олексій Кущ:
На думку аналітика, співпраця з МВФ вигідно в першу чергу нашим політичним елітам, щоб легітимізувати в очах західних партнерів.
Олександр Охріменко висловив думку, що нові кредити не принесуть Україні нічого, крім проблем.
На зміцнення гривні звертає увагу і Олексій Кущ:
Серед питань, які часто виникають у громадян України, чи варто далі брати кредити у цій організації на таких умовах, затягуючи населенню пояса? Не останньою темою також є корупційна складова, а також помилки, які допускало в різні часи керівництво нашої країни при співробітництві з МВФ.
Кредити МВФ — це як валіза без ручки — і викинути шкода, і тягти важко ".
Аналітик ЦБТ Максим Орищак вважає, що "помилкові" дії уряду, швидше за все, були не стільки прорахунками, скільки цілеспрямованими діями з метою отримання вигоди для окремих осіб.
На його думку, країна, яка націлена на розвиток, навіть беручи лобіювання інтересів того чи іншого підприємства на розподіл кредитних коштів, піклується про такі сторони життя як рівень зайнятості населення, достатність заробітної плати, прожитковий мінімум населення, своєчасні реконструкції в містах, розвиток туристичного бізнесу (створення інфраструктури) і тд.
Фінансовий аналітик Олексій Кущ порівнює співпрацю України і МВФ з досвідом інших країн. Він підкреслює, що в історії спостерігалися як негативні, так і позитивні приклади, однак у останніх спостерігалася наступна закономірність — співпраця була короткочасним.
Олексій Кущ порівнює нашу країну з хворим, який потрапив в реанімацію, але залишився там навіть після поліпшення стану здоров'я.
Як приклад він наводить заходи, які прописані в договорах з МВФ. Вони можуть спрацювати в короткий проміжок часу (від 3 до 6 місяців), коли спостерігається гостра фаза кризи.
Він нагадує, що рецептура МВФ спрямована на обмеження державних витрат, первинний профіцит бюджету, щоб держава збирала більше податків, ніж витрачає. Серед вимог МВФ не тільки підвищення цін на комунальні послуги. Це і відмова від проведення національної промислової політики, і максимально відкритий ринок для імпорту, і зниження імпортних мит. Сюди ж входять ліквідація пільгових податків, в тому числі і єдиного податку, скорочення державних витрат на освіту, медицину і багато іншого.
Раніше "Коментарі" писали, що останні кілька днів українці активно обговорюють тему зовнішніх позик для українського бюджету. Хтось вважає, що це нормально — мати великі борги перед іноземними партнерами, хтось — прогнозує швидкий дефолт. Наскільки ж дійсно сумною є ситуація з боргами , розповів глава Інституту публічної політики та консалтингу Сергій Биков.
Обговорення
Новини