Головна Статті Бізнес фінанси Розквіт епохи бідності: чому прожитковий мінімум в Україні – національна ганьба і що з цим робить влада
commentss Cтатті Всі новини

Ексклюзив Розквіт епохи бідності: чому прожитковий мінімум в Україні – національна ганьба і що з цим робить влада

Що таке прожитковий мінімум, як він працює в інших країнах і чи є передумови до його підвищення в Україні – розбиралися журналісти "Коментарів"

18 липня 2020, 17:00 comments4583
Поділіться публікацією:

Вже майже три тижні українці живуть в умовах нового прожиткового мінімуму, який з 1 липня становить 2118 грн на 91 гривню більше, ніж раніше. Цифра залишає, м'яко кажучи, бажати кращого навіть з точки зору влади. Так, у Мінсоцполітики визнають, що прожитковий мінімум в Україні становить 50% від фактичного, тобто за фактом він повинен бути на рівні 4236 грн. Невтішні цифри явно не дають спокою і нардепам, які принаймні декларують бажання виправити ситуацію. Нещодавно "слуги народу" Олександр Качура та Галина Третьякова зареєстрували в парламенті законопроект про збільшення прожиткового мінімуму до 40% від середньої зарплати. Але все це – лише плани. А зараз ми маємо справу з суворою реальністю, згідно з якою Україна за цим показником, що називається, "пробиває дно".

Розквіт епохи бідності: чому прожитковий мінімум в Україні – національна ганьба і що з цим робить влада

Колаж: Д. Романюк/Comments.ua

Прожитковий мінімум як маркер межі бідності

Неважко здогадатися, що поняття прожитковий мінімум (ПМ) має на увазі під собою мінімальний набір їжі, а також інших товарів і послуг, необхідних людині для збереження здоров'я і життя. Іншими словами – для "зведення кінців з кінцями". Розмір прожиткового мінімуму зазвичай використовується в якості базової розрахункової величини при реалізації різних державних соціальних програм, ведення податкової політики, формуванні держбюджету. Він дозволяє краще визначити межу бідності і може встановлюватися як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Часто навіть у межах однієї країни рівень ПМ сильно різниться з "середньої температури по лікарні". В якості прикладу тут можна привести найвищий прожитковий мінімум в Камчатському краї РФ, який вдвічі вище середнього загальноросійського і становить майже 300 дол..

Не варто плутати ПМ з мінімальним розміром оплати праці (МРОП) – ця величина встановлюється для працездатних громадян і її розмір може бути як відчутно вище прожиткового мінімуму, так і нижче. Приміром, станом на грудень 2019 року в США "мінімалка" була нижче ПМ на 150 доларів, приблизно така ж картина спостерігалася в Польщі, а ось в Україні, навпаки, мінімальна зарплата виявилася вдвічі вище прожиткового мінімуму навіть після липневого підвищення. Утім, існують країни, які взагалі обходяться без фіксації мінімальної зарплати (Італія) або прожиткового мінімуму (Швеція).

Методи обчислення ПМ в кожній державі свої. Для цього може враховуватися рівень доходів найменш заможних громадян держави (статистичний метод), думка людей про бажаний розмір прожиткового мінімуму (соціологічний), можливості економіки країни. Ще використовується змішана методика, а також відносний метод, коли розмір ПМ визначається як частка у 40-60% від так званого "медіанного доходу населення" – серединного показника, що розділяє населення і його доходи на дві рівні частини – вище і нижче зазначеної цифри. Такий підхід застосовується в країнах з розвиненою ринковою економікою назразок Франції, Великобританії та Німеччини.

"Набір для виживання" або засоби для повноцінного життя?

При оцінці "мінімального набору для виживання" враховується приблизний розрахунок асортименту необхідних продовольчих/непродовольчих товарів і послуг під загальною назвою "споживчий кошик", вміст якого час від часу переглядається і залежить від прийнятої методології, де враховуються спецкоефіцієнти для різних груп населення, і уподобань укладачів. Ними, до речі, не завжди виступають члени чинного уряду,  які мають не досить чіткі уявлення про потреби "простих смертних" або підганяють загальний прайс під наперед відому і зручну цифру. У США це робота для цілого відомства – Бюро статистики праці, яке займається збором даних, формуючи "кошик" на основі уподобань багатотисячної фокус-групи, що складається з простих американців з різним соціальним та майновим статусом.

Якщо в структурі більшості пострадянських країн, включаючи Україну, споживчий кошик – це список (в основному продуктовий), якому міг би позаздрити хіба що середньовічний аскет, то їхні західні аналоги мають на увазі цілком повноцінне життя з витратами на покупку квітів, походами в ресторан, замовленням готової їжі додому і багато чого іншого. Основний упор робиться на послуги, частка яких може займати до 70%. Для порівняння, вітчизняний "кошик" складається з трьох сотень позицій, куди крім продуктів харчування включені ліки, оплата послуг ЖКГ, засоби гігієни та мінімальний гардероб. У Росії вона і того менше – всього приблизно півтори сотні пунктів. У США цей список носить назву Індекс Споживчих Цін та складається з 350 пунктів, а в Німеччині він налічує 750 позицій. Скрупульозні німці вважали за потрібне врахувати портативний тонометр, вартість утримання в яслах та будинку пристарілих, амбулаторний догляд на дому.

Прожитковий мінімум у них

Незважаючи на достаток німецького споживчого кошика, прожитковий мінімум в Німеччині не найвищий. Якщо відштовхуватися від суми соціальної допомоги за програмою "Хартц IV" – один з найнижчих у Західній Європі – всього 347 євро для глави сім'ї і ще по 80% від цієї суми на кожного її члена (гроші на прожиток – комуналка, оренда житла та медстраховка оплачуються державою окремо), а якщо брати реальний показник на людину – то він становить 1240 євро в місяць.

Досить далеко від абсолютного лідера рейтингу – Люксембургу, де прожитковий мінімум оцінюється майже в два рази вище – 2000 євро (приблизно 66 євро на день), однак ще далі від європейського "прожиткового" аутсайдера – України, з її 68 євро в місяць (2,3 євро на день). Тоді як поріг бідності для країн з доходом нижче середнього, на думку аналітиків Світового банку, проходить на відмітці 2,8 євро (для країн з високим доходом – 4,8 євро). Втім, усе пізнається в порівнянні. Вітчизняний соцстандарт буде виглядати набагато привабливіше, якщо порівняти його з прожитковим мінімумом в Індії, який трохи не дотягує до 40 євроцентів і складає всього 12 євро на місяць.

У Західній півкулі лідером за розміром ПМ є Сполучені Штати, де прожитковий мінімум оцінюється в 1650 доларів (55 дол. на день). США дещо випереджають Канаду з її 1410 доларами. В цілому, світове ядро країн з високим прожитковим мінімумом складають держави Західної Європи, так звані азіатські "тигри" – Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, а також Японія. Трохи скромніше на їх фоні виглядає Польща та Ізраїль з ПМ в районі 500 дол., а також КНР, де в середньому по країні "мінімум" дорівнює 300 дол.. Іншим державам Східної Європи, пострадянського простору і Латинської Америки хвалитися особливо нічим – щоденні витрати "на виживання" мало у кого перевищують 7 доларів .

Розквіт епохи бідності: чому прожитковий мінімум в Україні – національна ганьба і що з цим робить влада  - фото 2

Прожитковий мінімум у нас

Прожитковий мінімум в Україні розраховується на основі вартості споживчого кошика, мінімального набору непродовольчих товарів (одягу, засобів гігієни тощо), послуг і платежів (ЖКГ, транспорт). Не можна недооцінювати важливість цього показника. У нашій країні він безпосередньо впливає на розмір пільг, різних зборів і мит, соцдопомоги малозабезпеченим сім'ям, грошових посібників для дітей і безробітних, а також відіграє не останню роль при індексації заробітної плати, пенсійних виплат і допомог по інвалідності.

З 1 липня поточного року цей показник був зовсім трохи збільшений до 2118 грн. Розмір "покращення" склав 91 грн, але влада заявляє, що зупинятися на цьому не збирається і вже в грудні зробить українців багатшим ще на 71 грн. Те, що цих грошей не вистачить не тільки на "задоволення культурних потреб особистості", але навіть на елементарне виживання, а сама сума ПМ – результат досить сумнівних обчислень – ні для кого не секрет – минулої осені це побічно підтвердив навіть столичний Окружний адміністративний суд, який визнав протиправними дії Кабміну щодо встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік без проведення науково-громадської експертизи сформованих наборів. Ситуація доходить до абсурду, коли Держстат вираховує "реальний" прожитковий мінімум, який має дуже мало спільного з тим офіційним декларованим рівнем, на основі якого нараховуються соцвиплати, пенсії та інше.

Перезріла проблема з розміром прожиткового мінімуму вже давно не дає спокою "Зе-команді", яка обіцяла трохи більше року тому покласти "кінець епохи бідності". За цей час у Раді осіло вже не менше десятка так і не прийнятих законопроектів, які намагалися змінити систему. З травня поточного року профільний комітет ВРУ розглядає чергову пропозицію "Слуг народу" встановити ПМ в розмірі не менше 40% від середньомісячної заробітної плати з 1.01.2021 року з можливістю його щорічного підвищення на 1% у наступні 10 років, а також "відв'язкою" цього показника від розрахунку штрафів та вартості адмінпослуг. У документі йдеться про прожитковий мінімум в розмірі 3682 грн, однак більшість експертів впевнені, що і ці цифри все одно далекі від реального "мінімуму", який за різними оцінками повинен становити від 4000 до 7000 грн. Законопроект передбачає також створення аналога американського Бюро статистики праці, яке повинне буде стежити за динамікою рівня життя в Україні та структурою витрат домогосподарств.

Нинішня ініціатива уряду (яку ще належить ухвалити) загалом непогана, але з урахуванням сьогоднішньої ситуації в країні навіть невелике підтягування ПМ до обґрунтованого рівня  важке завдання, адже Україна балансує на межі економічної кризи. Так, директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський звертає увагу на одвічне питання – "звідки взяти гроші?", адже для втілення ідеї "Слуг народу" один тільки Пенсійний фонд повинен поповнитися на 100 млрд. грн.

У Кабміні впевнені, що кошти з'являться за рахунок підприємців і зростання ЄСВ, чому посприяє поступове підвищення мінімальних зарплат до 6500 грн. Однак гарантій, що "приватники" не підуть в ще більшу тінь немає ніяких. Скептично на інновацію дивляться і інші аналітики. Голова Українського аналітичного центру (УАЦ), економіст Олександр Охріменко вважає, що з урахуванням величезного дефіциту в бюджеті, карантину та інших проблем, зайнятися цим влади зможуть не раніше 2030 року, а перший віце-президент Академії економічних наук України Анатолій Пешко говорить про те, що для підвищення соцстандартів в першу чергу необхідно піднімати економіку, вкладаючи гроші у вітчизняного виробника, на що уряд Зеленського якщо і піде, то в кращому випадку обмежившись включенням друкарського верстата.

Раніше "Коментарі" з'ясовували, чому в Україні не працює правило "заплати податки і спи спокійно".



Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
comments

Обговорення


Новини