Кінець Prozorro. Найамбітніший проект з маскування та перерозподілу корупційних потоків завершується фіаско

В просування та рекламу Prozorro був вкладений величезний фінансовий ресурс, що одразу виглядало підозріло. У наступні році з’ясувалось, що все це було штучним перерозподілом державних фінансових потоків на користь деяких іноземних гравців та їх партнерів. Але, схоже, вік Prozorro виявився не надто довгим...

Система закупівель Прозорро

 Тендерна мафія у часи Ющенка та Януковича

Система державних закупок в Україні починалась з брудних схем, становлення яких пов’язують з основними топ-політиками минулих десятиліть – Азаровим, Порошенком, Цушком, Литвином. Топ-функціонером теми з кінця 1990-х вважався Антон Яценко, який у 2000-ому році зареєстрував дві профільні організації – ТОВ "Європейські консалтингові агентства" та ГО "Центр тендерних процедур та бізнес-планування". Діяльність першого з них припинено, друге у відкритих базах вказано діючим. За даним ЗМІ, за допомогою адмінресурсу структури Яценка були обов’язковими посередниками в усіх державних закупках. Подейкували, що бізнес був вимушений сплачувати цим дивовижним організаціям від 2000 грн до 2000 доларів за курсом 2000-х – в залежності від обсягу контракту. У 2004 році структури Яценка отримали патенти на операційний супровід державний закупівель, через що доходи бенефіціарів тендерних схем зросли.

 Далі, вже при Ющенко, близьким оточенням та родичами Яценка було створено ГО "Тендерна палата України", яку на законодавчому рівні наділили повноваженнями займатися усіма державними закупівлями  та контролювати цей процес.

 Прибутки з тендерних схем під егідою команди Яценка оцінювались в мільярди доларів. Подейкували, що частки з тих грошей мали Микола Азаров, Володимир Литвин, Віктор Ющенко, родич волонтера Сергія Притули Віталій Хомутинник, Петро Порошенко та їх оточення – в обсягах, залежних від ваги у владній вертикалі у той чи інший момент. У часи Ющенка з’явилася й перша електрона система державних закупівель – вона відрізнялась від сучасної Prozorro тільки рекламним бюджетом та відсутністю галасливої піар-кампанії.

 "Система тендерів та сайт публічних закупівель існували ще при президенті Ющенко, – каже "Коментарі" голова Українського аналітичного центру Олександр Охрименко. – Поступово оголошення про тендери почали зміщуватися з газет в інтернет. А принцип що тоді, що зараз залишився один і той же: нецікаві дрібні тендери можна виграти чесно, без корупції. Усі "ласі" закупівлі відбуваються лише після "заносу" тому, кому потрібно".

 Цифровізація державних закупівель та битва за бюджетну годівницю

У рекламних статтях та "джинсі" про проект Prozorro стверджується, що до 2014 року 99% державних закупівель в Україні здійснювались через хабарі, а "злочинний режим Януковича" блокував реформи за західними зразками. І що створення принципово нової системи закупівель на ґрунті кращих європейських практик стало головною метою діяльності "Відкритого університету Майдану" – мовляв, це революційна зміна в економічному житті України. Повідомлялось, що в Україну з Грузії приїхали "гуру з моделювання чесної та прозорої економіки" Тато Урджумелашвілі та Давид Марганія. Діячі, які впровадили аналогічний проект в Грузії часів своєрідних експериментів над країною Міхеїла Саакашвілі.

 В реальності ж ті самі західні партнери та куратори з орбіти відомого фінансового спекулянта Джорджа Сороса керували реформою системи державних закупівель і в часи "злочинного режиму Януковича".

 Зокрема, 18 березня 2010 року президент Віктор Янукович наклав вето на Закон "Про державні закупівлі", додав у документ запропоновані йому Всесвітнім банком правки та у такому вигляді повернув Верховній Раді. Рішення Януковича привітав Всесвітній банк, а також – на той час очільник парламентського комітету з питань державних закупівель Антон Яценко. Чомусь вітчизняні та іноземні борці з корупцією у ті часи не мали бажання надати правову оцінку багаторічній діяльності Яценка у сфері держзакупівель.

 Відредагований з урахуванням вимог західних партнерів та так званих "соросят" Закон "Про державні закупівлі" Янукович підписав 24 червня 2010 року.

А вже у вересні 2014 року міністр юстиції Павло Петренко заявив, що "влада України під керівництвом Януковича щороку розкрадала з держбюджету України 150 млрд грн через зловживання на тендерах". Тобто, за логікою члена команди Порошенка, за участі фахівців Світового банку, функціонерів ЄС та так званих "соросят" в Україні було створено систему з розкрадання 150 млрд грн щороку?!

Отже, існує дві точки зору на головні сенси впровадження системи Prozorro в Україні, які не заперечують одна одну.

 Одночасно з подіями Майдану-2014 у суспільстві почали розповсюджувати думки, що майбутнє України – це цифровізація. Дивним чином це співпало з реалізацією у всьому світі активних заходів під проєкт переходу до шостого технологічного укладу. Так намагалися вирішити проблему того, що сукупні зовнішні борги держав та корпорацій на початку 2010-х були у 30 разів більші, ніж увесь ВВП планети. При цьому жодного адекватного дискурсу про цифровізацію та технологічні питання майбутнього України в суспільстві не було – громадян поставили перед фактом.

 Важливий нюанс Prozorro – її мережана структура. У наш час корпорації та наднаціональні організації з метою побудувати достатньо своєрідне майбутнє масово залучили людей у соціальні мережі. Без отримання Big Data та зворотного керування поведінкою користувачів на базі отриманих даних неможливо побудувати так званий "електронний концтабір", який "еліти" бачили основною соціальною формою для шостого технологічного укладу. Спробу реалізації всього цього та подальший провал можна було спостерігати у 2013-2022 роках у Китаї.

 На користь такого погляду на історію Prozorro є те, що проектом опікувався Дмитро Шимків. Це колишній очільник українського філіалу Microsoft  Білла Гейтса. Вважається, що Шимків негативно вплинув на розвиток ІТ-сектору України через жорстке нав’язування програмного забезпечення Microsoft  (у тому числі операційної системи Windows) та використання адмінресурсу для боротьби з безкоштовною системою Linux. У подальшому чиновника називали топ-функціонером українських структур Сороса, організатором та фінансистом першого великого десанту "соросят"(серед яких іноземці) на ключові посади виконавчої влади України. Ще Шимків вважається одним з амбасадорів "глобалізації" та  "цифровізації" в Україні.

 На думку експертів, українська цифровізація, зокрема проект Prozorro, не подолала корупцію та взагалі не отримала належної суспільної та правової оцінки.

"Цифрові технології – це збільшення контролю, зменшення прав та свобод, втручання у особисте життя, – каже "Коментарі" економіст, кандидат наук з державного управління Сергій Доротич. – Їхні застосування з метою контролю можна зрозуміти лише відносно державних службовців – вони живуть за наші гроші, за податки, тому повинні бути як на долоні. Більше того –  війна та сучасна практика показали, що цифровізація в Україні – це ілюзія. Без світла в нас нічого не працює. Якісь зручні елементи цифрових технологій потрібно впроваджувати паралельно з нормальним звичайним розвитком. Потрібно повертати паперовий документообіг, диверсифікувати ризики. Ми не знаємо, чого далі чекати. Тому варто запобігати ситуації, в якій у людини в одну мить за допомогою цифрових технологій можна все забрати. Я однозначно проти заміни паперових грошей на цифрові – це гачок, за допомогою якого будь-кого за мить можна помножити на нуль. Також слід пам’ятати, що в нас цифровізація впроваджується в умовах дуже корумпованої держави".

 З іншої точки зору, головною рушійною силою проекту Prozorro була звичайна жага до надприбутків з боку окремих так званих  "елітних кланів".

 "Нефьодов і всі інші вирішили "зрубати" грошей, – каже Олександр Охрименко. – Це ж дивовижне явище – програма умовно державна, а усі власники – приватні особи. Були гучні скандали з цього приводу. Щодо участі в Prozorro Рашкована – скоріш за все, він просто вигадав "підтримку проєкту з боку МВФ". Теж для того, щоб "зрубати" грошей під омофором МВФ".

 Попри багато скандалів та розслідувань в інтернеті, діяльність так званих  "соросят" Максима Нефьодова, Владислава Рашкована та Оксани Маркарової щодо впровадження дуже сумнівної системи Prozorro й досі не отримала правової оцінки. Вони виглядають як "недоторкані".

 Це при тому, що фактично державний економічний інститут Prozorro насправді є приватною установою – усі торги відбуваються на приватних майданчиках, які отримують внески та інший власний інтерес від супроводу закупівель. Вважається, що Максим Нефьодов, який був головним публічним ідеологом та функціонером Prozorro, й досі заробляє на проекті. Ще у ЗМІ можна побачити гіпотези, що й інші засновники проєкту – Олександр Стародубцев, екс-міністр економічного розвитку Павло Шеремета, функціонер МВФ Владислав Рашкован та ІТ-підприємець Андрій Кучеренко мають власні відсотки з величезних фінансових потоків системи Prozorro. 

 Міфи Prozorro

Ще у 2018 році було доведено, що система Prozorro побудована на брехливих маніпуляціях, а усі її нібито переваги не мають нічого спільного з дійсністю.

 Влітку 2018 року прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що завдяки Prozorro зекономлено 54 млрд грн бюджетних коштів. Амбасадор проекту, на той час перший заступник міністра економічного розвитку Максим Нефьодов, сказав, що економія склала 52 млрд грн. А президент Петро Порошенко взагалі оголосив, що завдяки Prozorro зекономлено 100 млрд грн бюджетних коштів. Збрехали усі, оскільки Рахункова палата України опублікувала офіційний звіт, в якому зазначила, що у Prozorro відсутній модуль "економія коштів" та що для системи взагалі немає методології розрахунку економії бюджетних коштів. Більше того, з’ясувалось, що приватні майданчики ТОВ "Держзакупівлі. Онлайн", ТОВ "ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА", ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ", ТОВ "Е-Тендер", ПАТ КБ "Приватбанк" и ТОВ "Ньютенд" заробили з надання послуг 500 млн грн. Тобто держава сплатила з коштів платників податків на утримання та експлуатацію системи Prozorro, а прибуток отримали приватні особи – так звані "соросята". Виявилось, що Prozorro – це не економія, а навпаки збільшення державних витрат.

Аналіз цих перших та головних майданчиків викриває ще низку таємниць Prozorro. Так, ТОВ "Держзакупівлі. Онлайн" засновано в грудні 2013 року. Нібито хтось на дуже високому рівні знав, що умовно "прозахідна/антиросійська" команда Порошенка, Кличка, Турчинова, Яценюка, Тимошенко умовно переможе в 2014 році на Майдані та посприяє реалізації експерименту Prozorro.

ТОВ "ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА" має відношення до рітейлінгових магнатів Чечоткіних (Rozetka.ua) та оформлене через кіпрські офшори – це може бути інструментом виведення державних коштів в офшори.

 ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" через своїх керівників та бенефіціарів пов’язано з інтересами корпорації Microsoft – пам’ятаємо, що одним з топ-лобістів Prozorro на головних етапах був екс-директор українського філіалу Microsoft Дмитро Шимків.

 ТОВ "Е-Тендер" – це депутат ВР двох скликань, колишній чоловік телезірки Катерини Осадчої Сергій Поліщук. Зараз політик та бізнесмен – зять відомого скандалами та справою "рюкзаків Авакова" функціонера МВС Сергія Чеботаря. Ще бенефіціар ТОВ "Е-Тендер", відомий бійкою з журналістами. Земляком та партнером Поліщука вважається Ігор Дишлевий – так званий екс-"мер Сімеїзу" в Криму.

 Один із засновників ТОВ "Ньютенд" – Максим Пеньков. Цей підприємець також є засновником ПП "Євромедцентр" у Сімферополі – разом з Оленою Куртбедіновою, донькою екс-міністра охорони здоров’я України Підаєва. Цей клан відомий багаторічною співпрацєю з російським криміналом та спецслужбами, що триває й понині. Пеньков займається разом з громадянами Азербайджану фірмою ТОВ "Вугільенергоресурс", низкою інших бізнес-проєктів – чи немає тут конфлікту інтересів з огляду на причетність Пенькова до сфери державних закупівель?!

 Прихильники Prozorro стверджували, що система повністю здолала в Україні корупцію. Але бізнес та експерти усі ці роки наводили багато прикладів, що Prozorro навпаки є корумпованим інструментом, що рівень корупції ніяк не зменшився, скоріш навпаки – збільшився. Тільки на кількох тендерах Міноборони, Служби автомобільних доріг та ПАО "Укргазвидобуток" за літо 2018 року викрили корупційну складову на більш ніж 2,5 млрд грн.

 Не витримала перевірки фахівцями й заява команди Prozorro про те, що система нібито серйозно захищена від зламу, від втручання кібер-шахраїв. Перевірка Рахункової палати виявила, що програмне забезпечення Prozorro уразливе до зовнішнього втручання, а це негативно впливає на державну безпеку в цілому.

Також виявились фейком твердження, що Prozorro сприяє малій приватизації та зростанню вітчизняної економіку. Через (можливо, навмисно створену) правову колізію Prozorro хіба що допомагало розкраданню активів, а не малій приватизації.

Дуже показовим був момент, коли Уряд спробував впровадити в законодавство про закупівлі норму щодо підтримки вітчизняного виробника – під тиском китайських та західних лобістів, "соросят" ці ініціативи не було реалізовано. Тобто, Prozorro навпаки сприяв китайській та іншим іноземним економікам, знищенню вітчизняного виробника, експансії іноземних гравців та транснаціональних корпорацій в українську економіку.

На думку експертів, система Prozorro "не впоралась і з наведенням ладу в стратегічно важливому сегменті державних закупівель пального. 

 "Два найвідоміші кейса Prozorro – це "Укрзалізниця" та Міністерство оборони, – розповідає сайту "Коментарі" директор консалтингової групи А-95 Сергій Куюн. – Сьогодні зі зрозумілих причин цифри по Міноборони засекречені. На мою думку, не зовсім правильно було озвучувати їх на загал і раніше. Із впровадженням закупівель через Prozorro все йшло важко. У тому числі й тому, що само по собі Міноборони – закостеніла структура. Було багато розслідувань, у відповідь система намагалась вдосконалюватись. Але вирішували одну проблему – одразу поставали інші. Наприклад, тендери Міноборони та "Укрзалізниці" почали зривати так звані  "тендерні тролі". Причому вони все робили в рамках діючого законодавства. "Тролі" скаржились на учасників тендерів, тих блокували, через що доброчесні підприємці відмовлялись брати участь у тендерах. Ще через скарги "тролей" доброчесним постачальникам суттєво затримували оплату за надані послуги та поставлене пальне. Так підприємці постали перед вибором – або взагалі не брати участь, або закладати ось такі ризики у ціну контракту. Також були й гучні корупційні скандали – кейс "Коммодіті".

 Експерт згадує, що на перших етапах поява Prozorro призвела до зростання цін. Міноборони взагалі нічого не могло купити. Тобто, Prozorro з самого початку "не злетіло".

 "І сама система Prozorro, і Закон "Про державні закупівлі" містять у собі багато можливостей для зловживань, – продовжує Сергій Куюн. – Причому менеджмент державних компаній самостійно проблеми вирішити не міг, а сторонні кампанії не пускали. Через це у 2021 році Міноборони напередодні війни здійснило лише 30% від всього обсягу потрібних закупівель. Під час війни військовим з пальним допомогли поляки та наші компанії. В "Укрзалізниці"  ситуація була дещо краща. Вона перейшла на формульне ціноутворення з прив’язкою до світових котирувань. Але й при цьому були підозри, що менеджмент "УЗ" з порушеннями віддавав пріоритет одним постачальникам перед іншими, були розслідування НАБУ. Попри все це, менеджмент "Укрзалізниці" за допомогою непередбачуваності графіку постачання зберігав можливість для корупційних зловживань. Передбачуваною їх поведінка була для тих, хто погоджувався грати за неформальними правилами. У підсумку, нормалізувалась ситуація вже після початку війни, коли дозволили укладати контракти без Prozorro, напряму без посередників: продавець – покупець. Так було укладено сучасні контракти "УЗ" з іноземними постачальниками".

 Сучасний стан справ у Prozorro

Діяльність усіх "авторитетних реформаторів" та топ-функціонерів системи державних закупівель і досі не отримала правової оцінки.

 Попри відомі ще як мінімум з 2018 року факти про шкоду від Prozorro, Зе!команда призначила одного з головних функціонерів проекту Максима Нефьодова головою митниці. Це закінчилось подальшим погіршенням ситуації на митниці та відставкою без жодних правових наслідків. 

 Для найвідомішого так званого "тендерного сірого кардинала" депутата Антона Яценко теж спочатку все було гарно у залаштунковій взаємодії із Зе!командою. Банкрутство його тендерних фірм, які два десятиріччя ставали героями скандалів у ЗМІ, почалось лише навесні 2022 року. Правової оцінки діяльність Яценка й досі не отримала, навіть попри висловлювання у ЗМІ що він, нібито, причетний до вбивства правозахисниці Ноздровської. Він і досі є депутатом Верховної Ради, його клан періодично потрапляє в скандали.

 3 січня 2023 року з системи Prozorro зникли аукціони. Це пояснили проблемами з відключенням електроенергії внаслідок російських атак.

 Без аукціонів у системі Prozorro Україна живе вже два місяці. За цей час відбувся гучний скандал навколо закупівель Міністерства оборони, яке очолює колишній міністр реінтеграції Олексій Резніков. Цей скандал ще раз продемонстрував, що влада живе за принципом "Своїм – все. Усім іншим — закон". Скасування скандальних контрактів не відбулось, спробували пригасити галас звільненням другорядних виконавців. Герой скандалу Резніков, чиї досягнення у якості голови Мінреінтеграції виглядають вкрай сумнівно, почуває себе переможцем.

 За оцінками експертів, попри всі події, чиновники нічого не зробили, щоб усунути недоліки Prozorro та державної системи зкупівель у  цілому.

 "У Prozorro є шпарини для зловживання, зокрема можливість писати технічне завдання під конкретного виконавця. Вирішується це прийняттям спеціального закону, але цього не роблять", – каже економіст Сергій Доротич.

 На думку експерта, не слід думати, що влада скасувала аукціони у Prozorro, щоб створити більш зручні можливості для зловживань.

 "Вони й так зловживають, – продовжує Сергій Доротич. – Подивіться на їх тендери з яйцями по 17 гривень, картоплею та курятиною по завищеним цінам. У той час, коли патріоти віддають життя за Україну, можновладці розуміють цей час, як вікно можливостей для супер збагачення".

 У кінці 2022 року функціонери Prozorro повідомили, що за рік в системі було укладено 2 млн договорів на 311 млрд грн, зокрема з 24.02.2022 проведено тендерів на 120 млрд грн.

 І досі не існує інструментів для оцінки наявності чи відсутності економії бюджетних коштів завдяки Prozorro. Через це чиновники системи вже не кажуть "про економію". Більш обережно розповідають, що державні установи завдяки тендерним процедурам витратили на 6 млрд грн менше, ніж планували.

 За даними заступника міністра економіки України Надії Бігун, у 2022 році через Prozorro було здійснено закупок на 2 млрд грн. Це дуже серйозна розбіжність між офіційними даними (120-311 млрд) ДП Prozorro та їх умовним керівником – міністерством економіки. Ще, за даними Мінекономіки, в конкурентний спосіб в Україні в 2022 році було виконано лише 40% від загального обсягу державних закупівель.

 Попри сумнівну історію Prozorro, її очевидні вади та сучасні спірні моменти, Мінекономіки заявляє про подальший розвиток проєкту. Зокрема, повідомляється, що до березня мала завершитися розробка процедури закупівель згідно вимог Світового банку, а у травні збираються інтегрувати Prozorro з "Електронною системою управління відбудови" (ЕСУВ). З огляду на історію Prozorro не слід виключати, що ЕСУВ буде ще одним інструментом для легітимації чергового "великого крадівництва". Також цікаво, що проєктом Prozorro у Мінекономіки опікується саме Надія Бігун – колишня учасниця команди з впровадження Prozorro в Україні. 

 Ще цікавіше те, що само ДП Prozorro здійснило закупівель на 189,7 млн грн. Здебільшого це інтернет-послуги, "хмарні технології". Основними постачальниками є ТЗОВ "МК-Консалтинг", ТЗОВ "Гігаклауд", ТОВ "Де ново", ТОВ "Прозорі рішення", ТОВ "Група квінта", ПАТ "Датагруп". ТЗОВ "МК-Консалтинг", яке на даний момент надало ДП Prozorro послуг на найбільшу суму, має ознаки улюбленого постачальника державних установ. Аналогічно й ТЗОВ "Гігаклауд", бенефіціара якого, Назарія Курочко, називають "Білл Гейтс з Волині".

 Це може мати ознаки своєрідного ІТ-картелю, який отримає високі прибутки з обслуговування сумнівних державних ІТ-проектів. 

 При детальному аналізі економічних та політичних зв’язків володарів та бенефіціарів приватних майданчиків Prozorro, постачальників послуг ДП Prozorro та руху основних державних фінансових потоків, з’ясовується, що все це дуже пов’язане друг з другом. Здебільшого, контролюють усе так звані "соросята". Не можна виключати, що всередині учасників та бенефіціарів експерименту Prozorro існують якійсь таємні домовленості щодо розподілу прибутків та "відкатів". 

 Взагалі схема примітивна: утримання та експлуатація ДП Prozorro здійснюється за кошти платників податків – прибутки з аукціонів та можливі непрямі корупційні доходи розподіляють між собою приватні особи. Причому ймовірно, що за публічними особами приховані топ-політики, бізнесмени і ті самі структури Сороса, для яких проєкти на кшталт Prozorro можуть бути одним з джерел наповнення "благодійних фондів".

 Prozorro була корупційною схемою – вона легалізувала та зробила більш зручними державні закупки для корупціонерів, – каже "Коментарі" експерт "Української фабрики думки" Юрій Гаврілечко. –  Вона дуже дорого обходиться бюджету. Вся Prozorro – це приватні майданчики, які утримуються за кошти платників податків. Те, що це прибирають, – це гарно. Це взагалі потрібно повністю ліквідувати".

 "Prozorro – з самого початку махінація, – вважає Олександр Охрименко. – Побудована по принципу "Щоб побороти корупцію, її потрібно очолити". Prozorro не передбачає підписання контрактів, просто фіксує перемогу. Далі женуть по кругу, якщо не бажають підписувати з підприємцем контракт. Був випадок, коли людина виграла тендер з ремонту доріг на мільярди. Йому сказали – візьми кредит у банку та перерахуй гроші нам на депозит – як гарантія, що зробиш. Зрозуміло, що так працювати нікому не цікаво".

 Отже, у 2023 році очевидно, що експеримент Prozorro провалився. Що й не дивно з огляду на закладені в нього реальними бенефіціарами сенси. Він надав досвід та ще з одного кута зору продемонстрував вади "цифровізації", яку Зе!команда вважає головним напрямком внутрішньої політики. Очевидно, що система державних закупівель потребує реформ і, в першу чергу, перетворення з важеля сторонніх гравців на інструмент самостійної економічної політики України. Дуже показово виглядає кейс "Укрзалізниці": справи покращились після зникнення сумнівних посередників в особі Prozorro.

 

 

Читайте Comments.ua в Google News