«Банкопад-2022»: стан та перспективи розвитку банківської системи України

Тектонічні зміни, які відбуваються в Україні внаслідок російського вторгнення, викликали в суспільстві побоювання: чи буде в Україні новий банкопад, подібний тому, що стався 2014-2017 років? "Коментарі" розповідають, який запас міцності має вітчизняна банківська система, які зміни чекають найбільші банки, та чим був минулий банкопад, з огляду на специфіку українського банківської справи.

Банкопад в Украіні, що вирішив Національний банк України

"Дитячі травми" української банківської системи

Вважається, що після краху СРСР в Україні розбудовано банківську систему західного зразка, але те та як створювався й розвивався український банківський сектор, наклало відбиток на подальше існування системи. Символічно, що перший комерційний банк у новітній українській історії відкрився у 1988 році у Феодосії – це був банк "Таврія". Він виник на хвилі початку експерименту радянських спецслужб з перетворення Криму на анклав під керуванням підконтрольних Москві бандитських угрупувань зі збереженням при цьому декоративної української державності на півострові – експеримент під події 2014 году. 

З березня 1991 року в Україні було створено правове поле для функціонування державних та приватних банків. Передбачалося, що це буде класична система західного типу з нацбанком, який робить емісії національної валюти та впливає на макростабільність за допомогою облікової ставки, та іншими державними або приватними банками, які будуть заробляти наданням послуг бізнесу та громадянам і конкурувати між собою в межах закону. Але в 1990-ті роки в Україні відбувався величезний перерозподіл власності, було декілька хвиль приватизації, внаслідок яких значна частина колишньої держаної власності опинилась під контролем фінансово-промислових груп(ФПГ). "Історії успіху" лідерів цих ФПГ можуть надихнути Голівуд на створення чогось на кшталт стрічки "Хрещений батько".

Отже, український фінансовий ринок з початку опинився у ситуації, коли його учасникам було потрібно конкурувати один з одним за обслуговування дуже своєрідних операцій. Також, брати участь у виводі закордон, у тому числі в офшори, грошей, якими заволоділи лідери ФПГ та найбільш лояльні до них високопосадовці під час приватизації та перерозподілу активів. Окрім того, Україна була де-факто позбавлена енергетичної самостійності й перебувала в залежності від російських енергоносіїв. Тому банківську систему України активно залучали до обслуговування інтересів російських авторитетних бізнесменів та різноманітних офшорних оборудок у енергетичній сфері.

Ядро української банківської системи, яка "у дитинстві" зазнала багато травм під час подій 90-х, створили представник радянської фінансової школи Володимир Стельмах, міністр фінансів Віктор Пінзеник, фінансист Вадим Гетьман та третій президент України Віктор Ющенко. Стельмаха у ЗМІ звинувачували у тому, що той прив’язав гривну до російського рубля, що дійсно спостерігається при аналізі історії курсових коливань в Україні та в РФ. З Ющенком, Гетьманом та Стельмахом також пов’язана історія, як на зорі української незалежності з державних українських грошей було перераховано в Москву 2 млрд руб в якості "внеску у програму економічного розвитку РРСФР", а потім взагалі, внаслідок серії шахрайських оборудок було знищено потужний український державний банк "Україна". Було й багато інших скандальних історій з банкрутством банків та зникненням значних сум у карбованцях, гривні та валюті. Але головні засновники та керманичі української банківської системи й досі виглядають як "каста недоторканих", попри існування в українському правовому полі однозначного тлумачення подібних подій.

Тому, коли ми аналізуємо банкопад часів Порошенка та Гонтаревої, або ситуацію в банківської системі зараз, під час війни з РФ, слід пам’ятати, про таку собі своєрідну "корпоративну культуру" банківського сектору.

Банкопад як інструмент політичної боротьби

На початок 2014 року в Україні було зареєстровано 180 банків, на початок 2015 року – 163, на початок 2016 – 117, на початок 2017 – 96. Події 2014-2017 років у ЗМІ називають "банкопад Порошенка-Гонтаревої".

"З 2004 року в Україні був період, коли наші банки купували нерезиденти за божевільні гроші. З’явились банки з іноземним капіталом, з’явились європейські банківські продукти, – каже "Коментарі" голова Українського аналітичного центра Олександр Охрименко. – Потім криза 2008-2009 років потрясла банківську сферу, але вона до 2014 року цілком відновилась. Подальший банкопад – це політичне явище. Порошенко знав, хто фінансував Майдан, та яку роль у цьому відігравали банки. Майданів без спонсорів не буває. Порошенко був наляканий, що будуть нові Майдани вже проти нього. Тому він віддав наказ голові НБУ Гонтаревой зачистити систему. Українська економіка внаслідок тих подій втратила приблизно 120 млрд доларів".

Взагалі, "банкопад 2014-2017" опосередковано підтверджує точку зору, що Крим був зданий росіянам за таємними домовленостями, а події на Донбасі були продовженням цього плану. Голова НБУ Валерія Гонтарева за даними з багатьох відкритих джерел була одночасно пов’язана й з Порошенком, який став президентом України у 2014, й з так званою "родиною Януковича" — скандальна справа Franklin Templeton та інші.

Крім того, Гонтарева багато років співпрацювала з замголови російського державного ВТБ-банку Юрієм Соловйовим.

Оскільки, під шумок "банкопаду" вдалося позбавити українську економіку та банківську систему мільярдів "зайвих" на думку окремих "фахівців" грошей, це виглядає як сплата окремим діячам часів Януковича та часів Порошенка "гонорарів" за участь у подіях 2014 року, їх підготовку та подальшу реалізацію якихось таємних домовленостей. Як приклад — банкрутство "Брокбізнесбанку" братыв Буряків. В цьому кейсі великих збитків зазнали не тільки вкладники – фізичні та юридичні особи, а й державні підприємства.

Більш того, за часів Гонтаревої, в Україні не було ніяких проблем у російських банків, їх "дочок", що досить дивно в умовах російської окупації Криму та військового вторгнення у Донбас.

Окремий елемент "банкопада" — обвал гривни до долара США, що дивним чином співпадало з падінням курсу російського рубля до долара США. З 8 гривень за долар США на початку 2014 року до навіть 35 гривень за долар США у найбільш кризові моменти. Після цього курс гривни до долара коливався у діапазоні 24-27 гривень за долар США. З економічної точки зору це виглядало як зухвале пограбування українців та створення умов для того, щоб зменшити вплив звичайних громадян, малого та середнього бізнесу на економіку України та збільшити можливості для лояльних владі ФПГ, іноземних транснаціональних корпорацій, великого мережаного бізнесу. А також, для лояльного російського криміналітету, який, за даними багатьох журналістських розслідувань активно відмиває гроші в Україні, та взагалі, попри війну продовжує контролювати значну частину української інфраструктури.

На тлі цих подій також відбувався кримінальний перерозподіл власності в Україні, події з банками тут грали одну з провідних ролей. Це й вбивство голови банка "Аркада" Сергія Сущева, якого пов’язували з біглим колишнім міністром енергетики Україна Едуардом Ставицьким. Дуже показова й історія банкрутства "Дельта банка", з якого перед введенням тимчасової адміністрації забрали власні гроші родичі голови НБУ Гонтаревої. А покарання винних у фінансових злочинах за участю Дельта-банку та повернення вкраденого постраждалим від банкрутства цієї установи так і не відбулося.

Фактично, за більшість скандальних махінацій та подій банкопаду розплатилися звичайні українці: зі сплачених податків наповнювався Фонд гарантування вкладів через який відбувалися виплати потерпілим від банкрутства банків.

Найбільш резонансною була історія з Приватбанком, який має в Україні статус однієї з утворюючих систему установ.

"Коломойського "зачистив" Порошенко, – каже голова Українського аналітичного центра Олександр Охрименко. – Тому що у Порошенка з Коломойським були достатньо добрі відносини у 2014 році, значна частина фінансування Майдану йшла саме через Приватбанк Коломойського. Порошенко хотів виключити навіть можливість, що Приватбанк знову використають для фінансування Майдану. Коломойський намагався домовитися з Порошенком, укласти угоду, що віддає банк, а в обмін Порошенко не буде чіпати його підприємства. Порошенко дав слово, що так і буде, а через тиждень порушив власне слово. Потім були всім відомі події. До речі, зараз активи Коломойського арештовані, але не вилучені у нього. Він бореться, тому що, якщо він програє цю боротьбу, то залишиться взагалі ні з чим. І бореться він зараз не за Приватбанк. Той йому більш не потрібен. Він бореться за виробничі активи".

За офіційними даними, політичне протистояння між Порошенком та Коломойським обійшлось усім громадянам України більш ніж у 150 мільярдів гривень. Це сума, яку держава з бюджету, тобто з грошей платників податків, одразу витратила на націоналізацію Приватбанку у 2016 році. Витрати на юридичні конфлікти, скандали навколо активів, праця з повернення виведених за кордон активів банку (про успіхі на цьому напрямку не чутно) – це також серйозні суми, які витрачаються з держбюджету. Більш того, після закінчення каденції Порошенка та від’їзду Гонтаревої до Лондону, в Україні Верховний суд почав регулярно визнавати дії Гонтаревої під час банкопаду незаконними – це й банкрутство "Златобанку", це й "Радікал-банк" та інші подібні рішення. Більш того, по рішенням судів з Нацбанка стягуються компенсації. Тобто за незаконні рішення Гонтаревої знову розплачуються пересічні українці.  

Цікаво, що зараз Нацбанк України очолює один з провідних функціонерів банківської системи часів Порошенка. Це голова державного Ощадбанку у 2014-2020 роках Андрій Пишний, кум відомого "стіною Яценюка" екс-прем’єр-міністра часів Порошенка Арсенія Яценюка.

Привід банкопада-2022: Альфа-банк та інші

Отже ми з’ясували, що "банкопад-2014-2017 років" був зумовлений у першу чергу політичними причинами. Тому, щоб зрозуміти ризики для банківської системи України в 2022 році під час російського вторгнення, потрібно ураховувати й політичну складову.

Наприклад, намір мера Києва Віталія Кличка купити за гроші столичного бюджету збанкрутілий банк "Січ", який Нацбанк України у 2022 році вже після початку активної фази війни вивів з ринку. Це може казати про те, що Кличко має амбіції на наступні президентські вибори та хоче мати для цієї кампанії банк. Тим більше, до початку нового етапу війни, попри партнерські відносини членів команди Кличка з головою ОП Андрієм Єрмаком, в суспільстві активно обговорювали конфлікт мера Києва з президентом Зеленським.

В цілому, у 2022 році експерти не бачать підстав для повторення в Україні банкопаду.

"Банкопад 2015-2016 років був пов’язаний з тим, що банківська система України до того часу більш нагадувала систему миєк, відкатів, непрозорих схем, – каже "Коментарі" економічний експерт, президент інвестиційної групи "Універ" Тарас Козак. – Після 2016 року банки або стали нормальними, або й були нормальними, наприклад "дочки" іноземних банків".

"Внаслідок війни багато кредитів стало "токсичними". Деякі підприємства зупинили роботу, деякі опинились під окупацією, інші через війну перестали генерувати прибуток, – продовжує Тарас Козак. —  Попри це, сучасна банківська звітність виглядає нормально. Навіть збільшились активи та ліквідність. Чи це дійсно реальний стан, чи це прикрашення вітрин у непростий час – повністю оцінити поки що складно. Щодо надійності – громадянам відшкодування вкладів гарантується Фондом гарантування вкладів. Окрім того, більшість системних українських банків – державні. Зрозуміло, що держава не дасть їм впасти. Взагалі, сьогодні банки гарно заробляють на доларі – купляють по 36,5 – продають по 40,5. Також гарні доходи мають з обслуговування депозитів та депозитних сертифікатів".

У НБУ заявили, що внаслідок подій 2022 року українські банки втратять 20% своїх кредитних портфелів, а в цілому українська економіка впаде на 32%, після чого у 2023 році почне зростати на 4-5% за рік.

Попри це, на думку експертів, зараз українська банківська система має запас міцності.

"Під час очистки банківської системи у 2015-2017 роках було розроблено декілька алгоритмів дій на випадок нестандартних обставин, – каже "Коментарі" директор Інститута соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. – Ті напрацювання використовувалися й під час початку повномасштабного російського вторгнення. В нас працюють банкомати, працюють картки, українці без проблем можуть розраховуватися за кордоном українськими картками. Стабільність системи забезпечено. Громадянам 100% гарантовано відшкодування вкладів через Фонд гарантування вкладів. Тому ніяк не може бути банкопаду зараз".

"Дійсно, є й проблеми в банківської системи, оскільки російським вторгненням знищено багато інфраструктурних об’єктів, виробництв – це були клієнти українських банків,– додає Ілля Несходовський. – Тому війна вплинула на банківську систему, як й на все в Україні. Але взагалі, банківська система України достатньо прогресивна та розвинута. Зараз багато українців побували закордоном та своїми очами побачили, що українські банки краще банків Німеччини, Італії, Франції. В нас більш якісні послуги. Зараз один з комерційних банків проходить ліцензування для праці за кордоном. Якщо він зможе, то й інші наші банки вийдуть на міжнародний ринок та будуть там конкурувати з іншими міжнародними банками. Очікую посилення української банківської системи".

На сьогодні у банківській сфері однієї з найважливіших є історія з системним "Альфа-банка", який належить російським олігархам. 6го жовтня 2022 року Верховна Рада прийняла "Проєкт Закону „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо особливостей виведення з ринку системно важливого банку в умовах воєнного стану“. Є точка зору, що це підготовка до націоналізації "Альфа-банку". Важливо, що у проекті закону є норма, що "відшкодування вартості акцій акціонерам (у разі її перевищення 1 грн за висновком аудиторської компанії) буде можливим тільки після компенсації збитків державі Україна від рф і виключно за рахунок таких коштів".

"Дійсно зараз багато обговорюють можливу націоналізацію Альфа-банку, – каже економічний експерт Тарас Козак. – Але з аналізу підґрунтя з законопроектів ми не отримуємо доказів, що нові законопроекти це саме під Альфа-Банк. Це більш про націоналізацію взагалі. Тим більше, в країні багато інших великих системних банків.  Якби було бажання НБУ забрати ліцензію у Альфа-банку та передати його Мінфіну, це можна було б раніше зробити. Питання Альфа банку- це не питання НБУ, а питання РНБО. Ми чули, що власники Альфа-банку казали, що хочуть допомагати Україні. Давати оцінку цьому буде РНБО. Проблеми тут у тому, що в нас досить розмите законодавство щодо рішень по банківській сфері. На жаль, багато залежить від чиновників, які є дуже корумпованими. Можливо, що справа все ж таки дійде до вирішення питання Альфа-банку. Скоріш за все, під формалізацією у вигляді рішення РНБО, з цим питанням будуть розбиратися в Офісі президента".

В цей же час з’являється інформація, що власник Альфа-банку, російський олігарх Михайло Фрідман звернувся до влади Монако з проханням зняти з нього санкції, щоб він міг зробити докапіталізацію українського Альфа-Банку на 1 мільярд доларів. Це відбувається одночасно з введенням проти нього санкцій в Україні.

Тому в експертному середовищі є думки, що питання Альфа-банку вже скоріш за все вирішено.

"Російські власники Альфа-банку наближені до Путіна, вони фінансували російську оборонку, тому націоналізація цілком обґрунтована, – каже директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. – Я цілком підтримую цю націоналізацію. Впевнений, що вона точно відбудеться. Але тут потрібно розрізняти два моменти – адміністрація банку та власники банку. Націоналізація у цьому випадку – це зміна власника при збереженні адміністрації. Тому що сам по собі банк сильний, має ліквідність. Має нові банківські продукти".

Одночасно з ситуацією в Альфа-банку в суспільстві обговорюються тривалі спроби Коломойського повернути собі Приватбанк. За 9 днів до початку повномасштабного російського вторгнення Коломойський публічно заявив, що "банк ми собі повернемо". Тут експерти мають одну точку зору.

"Коломойський вже 6 років намагається повернути банк, але він його не поверне, – каже Ілля Несходовський. – Шансів в Коломойського немає. Тим більш є чітка позиція з цього питання Лондонського суду і суду США. Не виключаю, що по дрібним судам Коломойський може відстояти хоч якісь дрібні активи".

Також на українську банківську систему очікує випробування під час відновлення України після нашої перемоги над РФ, оскільки через банки будуть проходити дуже потужні фінансові потоки під час відбудови українських інфраструктури та промисловості.

"В нас прогресивна банківська система, яка впорається з навантаженням під час відновлення України. – каже Ілля Несходовський. – Щодо питання про конкуренцію за контроль над фінансовими потоками під час післявоєнного відновлення, то це питання не до самих банків".

В принципі, ті події, які відбувалися навколо українських банків у 1990-ті та у 2014-2017, це також було не стільки питання самих банків, скільки того, що вони стали важливим фактором у політичній боротьбі. Поки що, як мінімум до моменту повної перемоги України над РФ, в країні не видно серйозних політичних рухів, які б натякали на турбулентність української банківської системи.